Чи зможе Київ повернути контроль над газовими родовищами?

Після анексії Криму та "націоналізації" Росією дочірнього підприємства "Нафтогазу України" - компанії "Чорноморнафтогаз" - остання за допомогою привласненого майна продовжувала видобуток "блакитного палива" на Одеському газовому родовищі. Ідеться про родовище, розташоване на шельфі Чорного моря приблизно посередині між Одесою та західним узбережжям Кримського півострова.

Колись насучасніші установки України

Утім, наприкінці листопада цього року російська влада Криму несподівано вирішила відвести з родовища дві найсучасніші бурові установки з тих, що використовувалися для видобутку газу. Громадськості стало відомо про це лише на початку грудня. За словами гендиректора "націоналізованого" "Чорноморнафтогазу" Ігоря Шабанова, такий крок був пов’язаний із "підвищеною терористичною загрозою" й безпеку установок в "нейтральних водах із невизначеним міжнародно-правовим статусом" гарантувати "було важко".

Наскільки відповідають дійсності надані керівництвом "Чорноморнафтогазу" пояснення? Російське видання "Коммерсантъ" того ж дня повідомило, що дії Росії, ймовірно, пов’язані з ризиком арешту майна "Чорноморнафтогазу" за позовом компанії "Нафтогаз України". Адже ці бурові установки, за даним видання, були куплені на кредитні кошти, які українська компанія надала своїй "дочці" - "Чорноморнафтогазу" - ще 2011 року, а гроші досі так і не були повернені Києву. "Офіціних претензій від української сторони в письмовому вигляді" поки що не надходило, зазначили DW в прес-службі "Чорноморнафтогазу".

Поміняли нові вишки на старі

Невдовзі на місці, звідки було відведено одні бурові установки, "Чорноморнафтогаз" встановив інші - менш сучасні. "Корабель морської охорони … зафіксував факт грубого порушення норм міжнародного морського права і закону України "Про виключну (морську) економічну зону України", - заявили у середу, 16 грудня у Держприкордонслужбі України. МЗС, у свою чергу, називає переміщення установок "черговим епізодом розкрадання майна та природних ресурсів".

"Нафтогаз" заявляє, що домагатиметься через міжнародні судові інституції відновлення контролю над активами та відшкодування понесених збитків. Збитки компанії від припиненої діяльності у Криму компанія на даний момент оцінює у 13,8 мільярда гривень лише за 2014 рік. Крім того, в Києві вказують на втрачені активи на півострові вартістю 15,7 мільярда гривень.

Єдиний шлях для Києва

У тому, що пред’явлення претензій Москві шляхом судового позову - єдиний можливий шлях вирішити питання для Києва, переконаний і український експерт з питань міжнародної енергетичної безпеки Богдан Соколовський. "Взяти підтвердження, прорахувати недоотриману вигоду і подавати в міжнародний суд. Хай він вирішує це питання, питання фінансів, інакшого виходу немає. Хіба що силою забирати бурові, але я думаю, що українська сторона не готова сьогодні з Росією боротися силовими методами", - каже він у розмові з DW.

Сам факт оперування "Чорноморнафтогазу" на родовищі після націоналізації Росією Соколовський називає незаконним привласненням корисних копалин України. "Власне, родовища Одеське і Безіменне - це є чи не найкраще розроблені родовища газу (на шельфі Чорного моря - Ред.). Вони є відносно невеликими, але вони для України дуже пригодилися б. Зрозуміло, що з цими вишками (вивезеними Росією зі спірних територій - Ред.) зокрема Одеське родовище було б набагато ефективнішим, чого зараз немає", - каже експерт.

Права на родовище не залежать від анексії

Який саме суд у разі позову мав би вирішувати чергову суперечку між Москвою та Києвом - питання не з простих. "Можна було б, у першу чергу, подумати, чи не є це питання в компетенції Міжнародного суду ООН. Утім, це питання водночас стосується міжнародного морського права", - каже в розмові з DW професор права університету німецького міста Тріра Александер Прельс. Він спеціалізується на міжнародному морському праві та вказує на те, що і Україна, і Росія є підписантами Конвенції ООН з морського права й обидві визначили, що визнають останньою інстанцією вирішення правових суперечок скликаний спеціально для кожного окремого випадку арбітражний суд. І виходячи з того, що Київ вважає Одеське газове родовище таким, що розташоване в зоні виключних економічних інтересів України, саме такий суд і мав би вирішувати нову суперечку між двома країнами.

Подібний процес, за словами Прельса, був би пов’язаний для Києва з певними ризиками, але водночас має неабиякі шанси на успіх. Адже ідеться про суверенне право України видобувати чи делегувати видобуток природних ресурсів у визначеній зоні. "При цьому важливо те, що на існуванні цього суверенного права анексія Криму Росією, як і націоналізація підприємства ("Чорноморнафтогаз" - Ред.) жодним чином не відбилися. Це пояснюється принципом колективного невизнання в системі міжнародно-правових звичаїв. Згідно з ним, усі наслідки анексії Криму, яка несумісна з міжнародним правом, мають розглядатися так, ніби жодної анексії ніколи не було", - пояснює Прельс.

Чи приймуть справу на розгляд?

Головний ризик для України в цьому разі полягає в тому, що Росія, за словами Прельса, радше за все аргументуватиме "в тому ключі, що тут, мовляв, взагалі не йдеться про суверенні права щодо газових родовищ у зоні виключних економічних інтересів, а йдеться натомість про перевірку питання всієї анексії Криму". Але в процесах арбітражних судів сторони суперечок часто спочатку намагаються аргументувати таким чином, каже юрист. "І з огляду на процес щодо Південно-Китайського моря, який триває зараз, в якому суд вирішив, що він все ж є компетентним розглядати питання, я можу цілком уявити, що Україна дуже ретельно вивчить відповідне рішення, аби зрештою прийняти рішення щодо власного позову", - підсумовує Прельс.