Боротьба з тероризмом: чи брати приклад з Ізраїлю?

Трамвай у Єрусалимі. Зупинка. Молода жінка схвильовано шепоче сусіду, який сидить поруч: "Там попереду хтось залишив сумку". Усі очі вмить скеровуються на підозрілий предмет. Трамвай зупиняється, прибуває команда безпеки. За десять хвилин - відбій: бомби немає, хтось справді забув маленьку сумку, виходячи з трамваю.

Атмосфера в Єрусалимі стала напруженою не тільки після нападів палестинців на ізраїльтян, які траплялися упродовж минулих двох місяців. Тут усе і всяк може швидко стати об’єктом підозр. Через багаторічний досвід необхідність завжди бути пильними майже перетворилася на рутину. Байдуже, де - на вході до супермаркету, кіно чи музею, - люди відкривають сумки, дають охоронцям їх оглянути і самі дуже уважно придивляються до сумок та пакетів, поруч із якими не видніються власники, та спостерігають за імовірно підозрілою поведінкою.

Попри все це, стовідсоткового захисту немає. І тут багатьом про це відомо. "Якщо зараз хтось кинеться на мене з ножем, то я не зможу нічого проти цього вдіяти, - каже один із пішоходів на вулиці Яффо. - Хоч я й цілковито довіряю нашим службам безпеки, відвернути щось подібне не можна".

Сигнал не почули?

Теракти в Парижі викликали розгубленість і серед ізраїльтян. А також дебати про те, як європейські держави поводяться з ісламістським терором. Ізраїльські експерти з питань безпеки нарікають, що спецслужби в Європі і, перш за все, у Франції не впорались. Напад на Charlie Hebdo мав би стати сигналом для французької спецслужби, вважає Ронен Бергман, експерт з питань спецслужб і журналіст щоденної газети Yedioth Ahronoth. "Упродовж року я чув від ізраїльських, французьких і американських джерел похмурі описи того, що французька спецслужба не зробила після нападів у січні", - каже він. На думку журналіста, після Charlie Hebdo було зрозуміло, що нові теракти - тільки питання часу.

На політичному рівні гостра критика Європи лунає передусім з правого табору. Там вважають, що ЄС ніколи по-справжньому не розумів проблему Близького Сходу. Глава ізраїльського уряду Біньямін Нетаньяху порівняв теперішню хвилю насилля в Ізраїлі з атаками в Парижі: "Настав час, щоб світ засудив тероризм в Ізраїлі так само, як у Франції та інших місцях світу".

Різні терористичні загрози

Тим часом експерти з питань безпеки погоджуються, що проводити паралелі тут непросто, бо вихідні ситуації надто різні. Тип тероризму, який нині спостерігається в Ізраїлі, відрізняється від присутнього в Європі, каже Шломо Бром із Тель-Авівського інституту безпеки INSS. "Там ми маємо справу з терористичними атаками, які планують і організовують осередки, що ідентифікують себе з "Ісламською державою" чи "Аль-Каїдою", - продовжує він. Натомість у Ізраїлі нині йдеться про діяння окремих розчарованих злочинців. Тому ці ситуації не можна так просто порівнювати, пояснює Бром.

Ізраїль як окупаційна сила має на палестинських територіях зовсім інші можливості для боротьби з тероризмом і насиллям, додає екс-посол Ізраїлю в Німеччині Аві Прімор. "Ситуація ж не та сама, європейці - не окупанти. Ті, хто борються з Ізраїлем, - це переважно люди, які хочуть закінчення окупації та створення палестинської держави. Усе це не стосується теперішньої ситуації в Європі. Але поборення тероризму незалежно від того, що його спричиняє, - також є справою техніки. І в безпосередній боротьбі з тероризмом в Ізраїлю точно можна чогось навчитися", - каже Прімор.

Покращити співпрацю спецслужб

Повчитися один в одного можна насамперед через співпрацю у сфері безпеки. "Можна було б цілеспрямованіше обмінюватися досвідом щодо різноманітних технік роботи розвідки. Наприклад, як отримувати більше інформації з соцмереж - усі ці види нових джерел, із якими сьогодні мають справу всі спецслужби", - каже Бром. Або, приміром, обговорити методи прикордонного контролю та перевірок в аеропортах.

Тут існують суперечливі методи на кшталт "етнічного профілювання" (Ethnic profiling). Люди, які змушені зазнавати допитів та обшуків, нерідко називають чистісіньким знущанням складання "психологічних портретів" за зовнішнім виглядом та іменем. У аеропорту Тель-Авіва це стосується насамперед арабських пасажирів, які виїжджають. Інших одразу після прибуття запрошують до приміщення для допиту. Декого після того взагалі не пускають до країни. Складання профілів - захід суперечливий, але іншого шляху не існує, вважає Бром. На його думку, все-таки можна подбати про те, щоб цей контроль не був принизливим для людей, які змушені його зазнавати.