Бідність у Німеччині: коли не вистачає пенсії або соціальної допомоги

У своїх новорічних промовах політики багато говорили про соціальну справедливість: критикували надвисокі зарплати топ-менеджерів і закликали запровадити мінімальні зарплати для робітників різних галузей, які останніми роками заробляють все менше. Політики завжди кажуть те, що хоче почути виборець. Саме проблемою соціального захисту зараз найбільше стурбовані німці. 2007-ий став для простих робітників роком цінового шоку: швидко зросли ціни на харчі, електрику і опалювання. Тим часом зарплати і соціальні виплати не збільшуються. Поки уряд звітує про скорочення безробіття, бідніші стають ще біднішими, а багатші – ще багатшими. За даними неурядових організацій, близько десяти мільйонів німців перебувають на межі прожиткового мінімуму. Три мільйони – це старі люди, пенсії яких не вистачає на прожиття. На вулицях німецьких міст можна побачити людей, які збирають порожню склотару.

Даруйте, у Вас є порожні пляшки?

Студентки із Великобританії збентежені. Щойно до них підійшов молодий чоловік і спитав, чи у них немає порожніх пляшок. Спантеличені дівчата простягають пляшку з-під кока-коли. Чоловік швидко ховає її у пластиковий пакет, дякує і задоволений іде.

П’ятниця вечір. Цюльпіхер штрасе – одна із велелюдних пішохідних вулиць Кельна, на якій розташовані бутіки, кінотеатри і бари. Охайно вдягнена жінка похилого віку заглядає у смітники. На її руках білі рукавички, вона вбрана у червоне пальто – старе, але елегантне. За допомогою ліхтарика вона намагається знайти порожні пляшки:

„Так, я вже цілий рік збираю пляшки, бо у мене замала пенсія. Я заробляю на цьому близько ста євро на місяць. Я збираю лише по п’ятницях і суботах. Звичайно, важко змусити себе робити це. Це принизливо. Але що вдієш. Чоловік збирає разом зі мною, але наша рідня про це навіть не здогадується”.

Субота. У центрі міста завершується довгий вечір дискотек. Для Ральфа – найвідповідальніший час. Він „найтиповіший” збирач пляшок – у нього немає роботи, він живе на вулиці. Але Ральф не любить, коли йому співчувають:

„Це почалося три роки тому. Я побачив, що цим займається один із моїх знайомих – теж безпритульний. То я і подумав собі: „ти теж можеш це робити”. Тоді я і почав збирати пляшки. У ті часи було ще тихо, було дуже мало збирачів. Тоді можна було собі цим заробити на хліб. Але тепер стає все гірше, все важче зібрати гроші на щоденні потреби”.

15-20 євро за день

За день він виручає 15-20 євро. За вдалий вечір йому вдається назбирати від 60 до 80 пластикових пляшок. За кожну із них у магазині він отримує 15 або 25 центів. На день Ральф витрачає близько половини грошей. Решту відкладає на „чорний день”. Збирати пляшки для нього – нормальна робота.

„Реагують дуже по-різному. Одні кажуть: хіба це нормально, що вони ходять і копирсаються у смітниках, витягаючи пляшки і банки. Це ж не годиться. Але інші підходять і кажуть: ось, візьми й мою пляшку”.

На вулицях німецьких міст останніми роками можна побачити дедалі більше людей, які шукають пляшки. Особливо на свята. За словами Ральфа, на вулиці Кельна щодня виходять від 100 до 200 збирачів:

„Дехто мешкає вдома, має квартиру, але борги змушують займатися цим. Інші - такі самі безпритульні як і я. Але нещодавно з’явився у нас один дивний конкурент - приїздить звідкись ввечері машиною і теж збирає пляшки”.

Держава не подарує жодної копійки

Чимало тих, хто збирає пляшки – отримувачі соціальної допомоги або допомоги для безробітних, яким не вистачає грошей на прожиття. Співробітник кельнського Центру допомоги безробітним Бернд Моммбауер каже, що збирачі, як правило, приховують від властей свою діяльність, побоюючись скорочення соціальних виплат. За словами чиновника, ці побоювання не є безпідставними:

„Збирання пляшок, починаючи від певних обсягів, вже може вважатися прибутком, який зараховується у прожитковий мінімум. Отже, ті отримувачі соціальної допомоги або виплат для безробітних, які систематично збирають пляшки, мають повідомляти про ці прибутки відповідним відомствам. Соціальні виплати мають бути відповідно скорочені”.

Така вже німецька бюрократія: тут не дарують жодної копійки. Навіть найбіднішим.