Націоналістичні заяви з Італії лякають її сусідів
13 лютого 2019 р.
"Хай живе Трієст. Хай живе італійська Істрія, хай живе італійська Далмація", - ці слова італійського політика й голови Європарламенту Антоніо Таяні викликали хвилю протесту в Хорватії та Словенії.
Воно й не дивно: адже у той час як Трієст - це північноіталійське місто на кордоні зі Словенією, то обидва згадані курортні регіони після Другої світової війни відійшли до соціалістичної Югославії. Нині Істрія входить до складу двох колишніх югославських республік Словенії та Хорватії, а Далмація є частиною Хорватії.
Таяні пішов ще далі - його суперечливі висловлювання були частиною промови, виголошеної під час траурного заходу з ушанування пам'яті жертв Фойб (1943-1945 роки). Фойбами називають ущелини уздовж узбережжя Адріатичного моря, до яких югославські партизани скидали тіла вбитих через помсту італійців із Істрії та Далмації - за оцінками, від їхніх рук полягло від п'яти тисяч до десяти тисяч осіб. Таяні говорив про "тисячі невинних жертв, вбитих через те, що вони були італійцями". Італійський віце-прем'єр Маттео Сальвіні із правопопулістської "Ліги Півночі", який теж був присутній на заході, порівняв загиблих у Фойбах із жертвами Аушвіца.
Нещиросердне вибачення
Ця тема упродовж років знову і знову викликає напруження між членами Євросоюзу Італією, Словенією та Хорватією. Офіційна позиція уряду в Римі: вбивства у Фойбах були не лише звірячою акцією помсти, але й систематичними етнічними чистками італійської меншини. У Любляні та Загребі гостро критикують таке бачення, попри те, що Словенія і Хорватія перейняли югославські зобов'язання щодо фінансових відшкодувань насильно переселеним італійцям.
Одначе здійснена Таяні "вербальна анексія" Істрії та Далмації, схоже, переповнила чашу терпіння. Тим більше що населення обох регіонів під час Другої світової війни дуже постраждало від окупації фашистською Італією - поки їх не звільнили партизани.
Словенський прем'єр-міністр Мар'ян Шарец називає слова Таяні "безпрецедентним історичним ревізіонізмом". Його хорватський колега Андрей Пленкович відчитав у них, окрім ревізіонізму, ще й "сліди територіальних зазіхань". Словенсько-хорватське єднання у цьому питанні відсунуло на другий план навіть конфлікт між двома країнами щодо розмежування морського кордону в адріатичній Піранській затоці.
Тим часом Антоніо Таяні попросив пробачення: він сказав, що йому прикро, якщо його слова зачепили когось за живе. За словами голови Європарламенту, три країни ЄС поєднує дружба. При цьому він загалом повторив думку про те, що масові вбивства італійців відбувалися на ґрунті "ідеологічної й етнічної ненависті". Вибачення Таяні сприйняли радше як нещиросердне, тож хвилі обурення воно не зупинило.
Риторичний шпагат
"Дані заяви є серйозним ударом по європейській ідеї та єдності", - заявив колишній хорватський президент Іво Йосипович в інтерв'ю DW. У 2010 році він разом із президентами Словенії та Італії брав участь в урочистому "Концерті примирення" у Трієсті. Однак нині спокійні часи позаду.
При цьому порівняння Фойб із Аушвіцем, яке зробив Сальвіні, викликало набагато менше здивування, ніж гострі заяви Таяні, адже європейський політик сприймався радше як поміркований. Однією з причин такої зміни риторики можуть бути майбутні вибори до Європарламенту. Політична сила Таяні - правоцентристська партія "Вперед, Італіє" - також бере участь у передвиборчій боротьбі, а результати опитувань демонструють не найкращі рейтинги.
Соціал-демократ Іво Йосипович бачить загострення риторики у контексті "загального посилення радикальних правих у Європі, історичного ревізіонізму та кокетування з різними формами фашизму". А це, за словами, властиво і його батьківщині Хорватії.
У Загребі хорватів, загиблих у ході акцій помсти комуністичних партизанів, донині переважно називають безневинними жертвами, попри те, що багато хто з них співпрацював із фашистським режимом Усташі. Із державного бюджету фінансуються численні книжки та фільми, у яких хорватський концентраційний табір Ясеновач зображується лише як трудовий табір, а кількість загиблих у ньому сербів, ромів, євреїв та противників режиму применшується.
У нинішній суперечці з Італією це означає поєднування непоєднуваного. З одного боку, режим Тіто в Югославії (до якого належали багато колишніх партизанів) вважається злочинним. Однак якщо мова йде про злочини, вчинені проти італійців, діє стара доктрина: так, ми вчинили злочини, але вони не були систематичними.