Вибори в Туреччині: вирішальна роль курдської партії

"Ердоган веде нас до катастрофи", - обурюється водій стамбульського таксі Ібрагім. 58-річний уродженець північно-східної Анатолії, який не хоче називати свого прізвища, каже, що він голосуватиме "за курдів". При цьому сам він не є курдом за походженням - Ібрагім називає себе "гордим турком". Але лише в тому разі, якщо курдська "Демократична партія народів" (HDP) набере щонайменше десять відсотків голосів і пройде до Великих національних зборів в Анкарі, Ібрагім бачить шанс поставити турецького президента Реджепа Таїпа Ердогана на місце.

Із більшості розмов із мешканцями 20-мільйонного міста на березі Босфора, так само як і в столиці країни Анкарі, випливає, що країна поділена між прибічниками Ердогана та тими, хто підтримує опозицію. В інших 79-ти провінціях спостерігачі хоч і говорять про електоральну перевагу партії Ердогана AKP, але всі вони єдині в прогнозах - вирішальним стане результат на виборах курдської HDP.

Мирне співіснування "всіх народів Туреччини"

Якщо президент країни Ердоган та прем’єр Ахмет Давутоглу в передвиборчій кампанії постійно робили наголос на гаслі "одна нація, один прапор, одна батьківщина, одна держава", то шеф курдської HDP Селляхаттін Демірташ за мету ставить мирне співіснування "всіх народів у Туреччині". При цьому йдеться, окрім турків та курдів, також про алевітів, сунітів, арабів та багатьох інших етнічних та релігійних меншин.

HDP упевнена в тому, що їй удасться взяти позначку в 10 відсотків голосів виборців. Цей оптимізм випливає з позитивного результату в 9,7 відсотка, який очільник партії Демірташ здобув як суперник Ердогана на минулих президентських виборах в Туреччині в серпні 2014 року. Правляча AKP, у свою чергу, в передвиборчій кампанії намагалася вибудувати органічний зв'язок між HDP та "Робітничою партією Курдистану" (PKK). Остання, як відомо, заборонена не лише в Туреччині, але навіть у Німеччині. Її лідера Абдуллу Оджалана, який уже понад 16 років утримується у в’язниці на острові Імралі в Мармуровому морі, в Туреччині в народі часто називають "лідером терористів" та "вбивцею дітей".

Між тим, від планів Ердогана просунути процес примирення між турками та курдами не лишилося й сліду. Натомість він лише підлив олії у вогонь, заявивши, що курдської проблеми в країні немає взагалі. "Своєю стратегією відмови від усього, що не відповідає його уявленням, Ердоган сприяє небезпечному загостренню внутрішньополітичного напруження", - каже політичний експерт Хюсейн Багджі з Близькосхідного Технічного університету в Анкарі.

Перемовини щодо вступу в ЄС - в глухому куті

Переламним моментом між "минулою Туреччиною, яка прагнула демократичних реформ і модернізації", та президентом Ердоганом сьогоднішнього зразка, який "уже давно не шукає демократичного консенсусу", стала сенсаційна перемога AKP із результатом у майже 50 відсотків голосів виборців у 2011 році, каже Багджі.

За словами експерта, щонайпізніше після своєї перемоги на перших прямих президентських виборах 2014 року Ердоган узяв курс на "штормові води". При цьому питання, чи міг би ще вплинути на турецького президента Європейський Союз, уже давно не на порядку денному. "Перемовини щодо вступу (Туреччини до ЄС. - Ред.) зайшли в глухий кут. Євросоюз на даний момент не може вже нічого зробити для Туреччини", - каже Багджі.

Так само, як і Багджі, в тому, що курдська партія HDP подолає 10-відсоткову позначку на парламентських виборах, переконаний і керівник Центру економічних та зовнішньополітичних досліджень Туреччини Сінан Ульген. Симпатії населення, які вдалося завоювати лідеру HDP Демірташу, дуже великі. Крім того, Ердоган "зробив багато помилок, як-то інструменталізував релігію для досягнення політичних цілей", каже Юлген.

Партія Ердогана AKP є, як і раніше, безумовним лідером соцопитувань. Утім, після результатів у 34 відсотки 2002-го, 44 відсотки 2007-го та 49,95 відсотка 2011-го року, партії чинного президента вперше загрожує втрата голосів виборців. Таким чином надія Ердогана на щонайменше 367 з 550 мандатів, необхідних для досягнення конституційної більшості в парламенті, за допомогою якої можна було б розширити повноваження президента, поки що лишається далекою від здійснення. Якщо курдська HDP зможе пройти у турецький парламент, то за правлячою AKP лишиться навіть менше мандатів, ніж 311 місць, які вона має тепер.

Варіанти майбутньої коаліції

У самій партії відкидають усі спекуляції щодо того, з ким AKP могла б побудувати коаліцію в тому разі, якщо їй не вдасться здобути абсолютну більшість на виборах. Можливими варіантами є лівонаціональна Республіканська народна партія Туреччини на чолі з Кемалєм Киличдароглу або ж праві націоналісти на чолі з Девлетом Бахчелі. Коаліція між AKP і курдською HDP, натомість, не варіант хоча б тому, що очільник останньої Демірташ такий союз категорично виключає.

Те, що Ердоган під час своїх виступів висловлюється не нейтрально, хоча саме цього вимагає посада президента, його, схоже, не турбує. "Я не встаю ні на чию сторону, - каже він, виступаючи при цьому з трибун правлячої AKP. - Я всього лише на стороні свого народу, перед яким я відчуваю обов’язок вказувати на небезпеку для країни та людей".

Увечері в неділю Туреччина та міжнародна спільнота дізнаються, як у майбутньому цокатиме годинник на географічному узбіччі Європи. При цьому вперше в історії надії багатьох турків спрямовані в бік партії курдів.