Дебальцеве - там ще є люди, але життя вже немає

Великий транспортний вузол на сході України перебуває під постійним обстрілом. Там, як кажуть українські військові, найскладніша ситуація на карті АТО. Мобільного зв’язку з Дебальцевим немає. Дізнатися про ситуацію в місті можна лише від волонтерів чи біженців. Як розповідають місцеві жителі, інфраструктура зруйнована, відсутні всі системи життєзабезпечення. Люди від обстрілів ховаються в підвалах чи бомбосховищах.

"Я з чотирьохрічною онучкою два тижні ховалась у підвалі - сирому та брудному. Поруч було багато маленьких дітей і немовлят. Світла не було, сиділи в підвалі при свічках. Їжу готували на вогнищі", - розповіла DW Євгенія. За водою доводилося ходити до найближчого джерела в лісовій зоні. "Там теж постійні обстріли", - каже жінка. За її словами, в Дебальцевому, де раніше мешкало понад 30 тисяч людей, цілі житлові кварталі лежать у руїнах.

Разом з онучкою Євгенія врешті-решт виїхала з міста. Скільки мешканців ще лишилось у місті сказати важко. "Люди почали виїжджати ще у вересні", - каже жінка.

Про катастрофічну ситуацію в Дебальцевому розповідають і волонтери, з якими вдалось поспілкуватись DW. "Люди фактично живуть у підвалах. У деяких переховуються десятки мешканців разом з дітьми, серед яких є й малюки. Є поранені, вони теж сидять у підвалах", - каже один з волонтерів. У місті проблеми з усім, у тому числі й з водою: "Технічну воду інколи підвозять представники МНС. Ну, є ще сніг чи дощ". Схожа гуманітарна ситуація склалась і в маленьких містечках навколо Дебальцевого.

Важливий стратегічний об'єкт

Як пояснює українська сторона, Дебальцеве опинилось під посиленим обстрілом з боку проросійських бойовиків, оскільки - це вкрай важливий стратегічний об’єкт, а саме - залізничний вузол між Донецькому і Луганськом. У самопроголошеній "ДНР" не приховують своїх планів - оточити українських військових у цьому районі. Однак за словами речників АТО, українські підрозділи контратакують і не дають створити так званий "дебальцевський котел".

У зв'язку з безперервними обстрілами гостро постало питання евакуації мирного населення. Держслужбі з надзвичайних ситуацій доручили терміново провести евакуацію. За офіційними даними, попри постійні обстріли з боку проросійських бойовиків, з міста вивезено вже понад 1000 людей. Також, згідно з заявами влади, в зруйновані міста постійно надходить гуманітарна допомога - продуктові набори та медикаменти.

Реальна ситуація не така, як в рапортах

Але реальна ситуація не така, як в рапортах, розповів у розмові з DW керівник волонтерської організації "Донбас SOS" Олександр Горбатко. Ця організація, яка була створена в березні минулого року, координує допомогу для мирного населення, яке опинилось у зоні бойових дій, а також для переселенців. За словами волонтерів, які посилаються на мешканців Дебальцевого, обіцяну гуманітарну допомогу отримують одиниці. "Якщо щось і підвозиться то тільки в центр міста", - каже Горбатко.

Реальна ситуація з евакуацією теж не до кінця зрозуміла. Найскладніше виїхати з віддалених районів, констатує Горбатко. "МНС відрапортувало про велику кількість врятованих людей з бойової зони, але, як мені відомо, на свій страх та ризик основну роботу взяли волонтери, а МНС просто зустрічає вже автобуси з волонтерами у безпечних містах - Святогорську, Артемівську", - розповідає Горбатко. Він звернув увагу на те, що місця, де відбуваються збори, постійно опиняються під обстрілами. "Я знаю про два автобуси, що були обстріляні, та багато поранених" , - додав він.

"Ця війна як дурний сон"

Але, продовжив волонтер, проблеми в біженців не припиняються й після успішного виїзду із зони бойових дій. Як розповів Горбатко, в тому ж самому Артемівську втікачам із Дебальцевого відмовляють у довідці переселенця, мовляв, Дебальцеве - це ж українське місто. "В місті справді є війська України. Але ж там постійні обстріли з боку територій, підконтрольних "ДНР", - констатує волонтер.

З такими проблемами зіштовхнулась і Євгенія, яка онучкою опинилась в Артемівську, де її не реєструють як вимушену переселенку. "Мені надала притулок подруга у власному будинку, - розповідає Євгенія. - У неї поселились ще кілька сімей".

Жінка - у відчаї, каже, що не знає, як жити далі: "Ця війна - як страшний, дурний сон. Я не можу усвідомити, що відбувається. У нашому місті стоять українські військові. На них багато людей дивляться як на ворогів, через яких і відбуваються обстріли. Я не розумію, звідки взялася ця ворожнеча. Я плакала, коли розмовляла з ними. Вони ж зовсім діти, які кинуті на війну і змушені воювати. Це просто жах бачити юнаків, кинутих в цю м’ясорубку", - каже жінка і задається питанням: "Невже ми знову колись побачимо мирне небо над головою?"