Дональд Туск - європейський прагматик

"Він - пристрасний, переконаний і переконливий європеєць", - такими словами прокоментувала канцлерка ФРН Анґела Меркель обрання Дональда Туска президентом Європейської Ради. Прикметно, що самі ці слова вона вжила й у своїй промові 2010 року з нагоди вручення польському прем’єр-міністрові премії імені Карла Великого - честі, якої вдостоюються лише видатні політики.

Небезпідставно. Саме прихильне до Європи й Німеччини ставлення Туска і його ліберальної партії "Громадянська платформа" було у 2007 році винагороджене карколомною перемогою над польськими євроспетиками та націонал-консерваторами братами Качинськими.

Відкритий до світу, дружній і готовий до діалогу Туск був різкою протилежністю до свого безкомпромісного і войовничого попередника Ярослава Качинського. На відміну від виступів Качинських, які свого часу викликали нерозуміння й ніяковіння як у Берліні, так і в Москві, Туск зміг різко поліпшити німецько-польські відносини і навіть вибудувати конструктивне ставлення до Володимира Путіна.

У колективній пам'яті напевно відкарбувалися обійми Туска та Путіна на місці катастрофи президентського літака під Смоленськом. Водночас Туск має здатність говорити й неприємні речі - хоч і дипломатично, але чітко. Як-то під час візиту Путіна до Польщі з нагоди 70-их роковин від початку Другої світової війни. Туск, історик за спеціальністю, тоді нагадав своєму гостеві той факт, що до Польщі вторглася не лише гітлерівська Німеччина, а й сталінський Радянський Союз.

Несподіване рішення

Для багатьох обрання Туска президентом Європейської Ради стало несподіванкою. Адже ще нещодавно Туск, про якого від 2012 року говорили як про потенційного наступника голови Єврокомісії Баррозу, багаторазово наголошував, що хоче сконцентруватися на польській політиці.

Те, що сталося інакше, має багато причин. Після другої перемоги на виборах у 2011 році опитування громадської думки у Польщі демонструють нині чітку перевагу його основного суперника Ярослава Качинського. Тож, відклик до Брюсселю - це щось на кшталт утечі наперед.

Обрання на тлі подій в Україні

Серед інших причин - українсько-російський конфлікт, який польський міністр закордонних справ чітко назвав "війною". Це надає полякові Туску зовсім інші можливості впливу на верхівку ЄС, аніж раніше на національному рівні. Слабке місце польського прем’єра, який замість англійської краще говорить німецькою та російською, може в цьому випадку навпаки стати перевагою.

Народжений у 1957 році у Гданську Туск, який замолоду в профспілці "Солідарність" боровся за права людини і звільнення від комунізму, окрім того ще й розуміє пострадянський менталітет російського керівництва - значно краще, ніж нова верховна представниця ЄС з питань зовнішньої політики Федерика Могерині та інші його західноєвропейські колеги.