Доповідачка ПАРЄ: М’яч опинився на боці Росії

DW: Пані Зелєнкова, під час свого візиту до України Ви мали багато зустрічей з представниками української влади. Як Ви оцінюєте політичну атмосферу в Києві після ухвалення Верховною Радою в першому читанні поправок до Конституції?

Крістіна Зелєнкова: Я помітила ознаки напруження між представниками коаліції. Проте частково це, певно, можна пояснити наближенням місцевих виборів (призначені на 25 жовтня - Ред.). Політики намагаються використати усі можливості поточного моменту, щоб перетягти на свій бік якомога більше голосів виборців. Що, на мою думку, важко назвати припустимим. Наразі ситуація у Верховній Раді і в самій Україні - дуже особлива, тому політики повинні бути більш відповідальними і робити все від них залежне для стабілізації країни.

Водночас Верховна Рада - незалежна інституція, і Європа не повинна примушувати Верховну Раду до прийняття рішень. Те, як повинна виглядати Конституція держави, - справа українських парламентарів. Але вони мають бути дуже відповідальними і думати наперед про наслідки своїх рішень.

Каменем спотикання під час голосування поправок до Конституції у Верховній Раді стало положення про особливий статус Донбасу, котрий, як вважають деякі члени парламентської коаліції, призведе зрештою до відчуження цих українських територій. Ви також бачите цю загрозу?

Наскільки я розумію, параграф 18 поправок до Конституції лише попередній, він відкриває шлях для майбутніх поправок та змін. Просто частина коаліції зрозуміла його неправильно. Можливо, я помиляюся, але, на мою думку, тут не обійшлося без активних дій з боку Росії. І буде дуже шкода, якщо деякі представники коаліції піддадуться на це намагання Росії дестабілізувати ситуацію в Україні.

Противники поправок до української Конституції почали також дуже різко критикувати мінські угоди, на виконання яких і були внесені зміни до Основного закону. На Вашу думку, існує альтернатива мінським угодам, яка дозволить врегулювати конфлікт на Донбасі?

Наскільки мені відомо, ніякого іншого "плану Б" не існує. Наразі у нашому розпорядженні є лише мінський протокол. Мінські переговори ще не вичерпані, вони, так би мовити, ще живі, і ми маємо шанс знайти в їхніх рамках мирне рішення для України. Бо мирне рішення - це єдиний спосіб розв'язання цього конфлікту. І Україна робить усе, що від неї залежить, для виконання мінських домовленостей. Але цього не можна сказати про Росію. Бо після ухвалення Верховною Радою (у першому читанні - Ред.) конституційних поправок м'яч опинився на боці Росії.

Війна на Донбасі дедалі більше набуває ознак замороженого конфлікту. Ви вважаєте, такий стан речей може влаштувати Європу?

Можливо, на сьогодні така схожість є, бо діє домовленість про припинення вогню. Але ОБСЄ та члени нормандської четвірки ведуть переговори. Отже, пошук рішення - в прогресі.

Згідно з даними різноманітних соціологічних опитувань, значна частина українців не бачить результатів реформ у країні й не вірить в їхній успіх. Ви як людина, яка бачить українські реформи зсередини, поділяєте ці песимістичні настрої?

Для реформ потрібен час. Я знаю, що людям дуже важко бути терплячими і чекати на результати. Але, на мою думку, ліпше потерпіти, ніж поспішати робити популістські заяви та різкі кроки, що може лише погіршити ситуацію.

Наскільки відкрито спілкуються з Вами представники української влади в Києві та в регіонах? Чи Ви отримуєте від них усю потрібну інформацію?

Усі політики, всі представники неурядових організацій і громадськості, з якими я зустрічаюся, дуже щирі та відверті, намагаються надати мені якомога більше інформації. Це надзвичайно важливо для того, щоб моя доповідь у ПАРЄ була точною та об'єктивною. Мій графік зустрічей в Україні був надзвичайно щільний, я почула багато різних думок і різних поглядів. Вони для мене, як частини пазлу. Коли я їх зберу, ми всі побачимо остаточну картину - мою доповідь про наслідки політичної кризи в Україні, яку я планую представити на сесії ПАРЄ у січні наступного року.