Евакуація з Дебальцевого - як це було
7 лютого 2015 р.
Безперервний потік біженців у п'ятницю, 6 лютого, був у пунктах тимчасового розміщення на території Донецької області. Після двотижневих боїв в зоні Дебальцевого сторонам конфлікту вдалося домовитися про створення "зеленого коридору" для порятунку мирних громадян. Людей вивозили волонтери і рятувальники Державної служби з надзвичайних ситуацій. Спочатку - до Артемівська, а звідти - в пункти тимчасового розміщення в містах Слов'янськ та Костянтинівка, які перебувають під контролем українських військових.
"Багато хто не розуміє, що з ними відбувається"
"До нас потрапляли люди з Горлівки, Авдіївки, Попасної, Єнакієва, але найбільше з Дебальцевого", - розповіла DW Світлана - співробітниця обласного штабу рятувальників. У Слов'янську є і вагони, і намети, де люди можуть поїсти і переночувати. Це переважно - діти, люди похилого віку, інваліди. "Ми їх тут годуємо, обігріваємо, надаємо першу психологічну допомогу. Якщо казати медичною мовою - люди в стані гострого травматичного стресового розладу, більшість не розуміє, що з ними відбувається", зазначила Світлана. Такий же тимчасовий пункт обігріву розташовано і в Костянтинівці. Одна з тих, хто знайшов там тимчасовий притулок, - 60-річна Людмила з Дебальцевого, в якої інвалідність через зір. "Бомбування було неймовірне. Будівлі складалися як карткові будиночки, летіли якісь снаряди, від яких ми задихалися", - розповідає, згадуючи пережите, жінка. Вона починає плакати, її голос зривається.
Порятунок власними силами
Серед людей, які прибули у пункти тимчасового розміщення, багато і тих, хто рятується самостійно. "Десять днів поспіль нас бомбили з "Градів" і "Ураганів", - сказала у розмові з DW Наталія, мешканка сусіднього з Дебальцевим Вуглегірська. Про повний контроль над цим містом напередодні оголосили бойовики "ДНР".
"У місті немає живого місця, одні руїни", - говорить жінка. За її словами, щодня в Вуглегірську ховають по 50-100 вбитих людей. Наталія розповіла, що вона з дітьми самостійно виїхала з міста, сплативши приватному водієві 500 гривень. Ще стільки ж вона витратила на залізничні квитки, які також придбала самостійно. На українських блокпостах, як зазначила жінка, теж були проблеми, бо пропускали неохоче та просили показати довідку про тимчасове переселення. "Але якщо вони при повному розумі, то звідки у нас може бути така довідка?", - нарікає Наталія. Вона також повідомила, що дорогу з Вуглегірська час від часу обстрілювали.
"20 автобусів ДНР повернулися з Дебальцевого майже порожніми"
У Держслужбі з надзвичайних ситуацій підтвердили, що попередні домовленості по Вуглегірську і Чорнухиному (Луганська область) про тимчасове перемир'я на 6 лютого лютого дотримані не були. "Зелений коридор" діяв лише з Дебальцевого. "Повідомлень про порушення домовленостей на цій ділянці траси до нас не надходило", - зазначили DW в прес-службі відомства.
За словами жителів Дебальцевого, про "зелений коридор" вони дізналися завдяки "сарафанному радіо", і у них був вибір маршруту. "Декілька заповнених автобусів з людьми поїхали до Донецька. Їх супроводжували представники ДНР", - розповіла DW одна з мешканок Дебальцевого.
Але в "ДНР" звинуватили українську сторону в зриві евакуації до Донецька. Мовляв, люди не були поінформовані про таку можливість, тому 20 автобусів, наданих "ДНР" для евакуації, повернулися до Донецька майже порожніми.
Повертатися нікуди
За даними українських рятувальників, 6 лютого "зеленим коридором" з Дебальцевого і сусідніх з ним населених пунктів було вивезено 753 людини, серед яких 81 дитина. Хтось з врятованих людей самостійно поїде до родичів, когось безкоштовно відправлять до Києва, в центральний штаб розміщення переселенців. За словами рятувальників, людям в Києві повинні запропонувати варіанти розселення по всій Україні. Але ситуація в реальності виглядає далеко не так безхмарно, розповів DW волонтер Олександр, який допомагає біженцям.
За його словами, люди в приголомшеному стані, вони не знають, що їм робити далі. "Адже мешканцям прифронтових пунктів, які контролюються Україною і не вважаються окупованими, проблематично отримати статус переселенця, а значить і соціальну допомогу від держави", - пояснив волонтер. Але і в рідне місто цим людям вже нема куди і нема чого повертатися. Адже їхні будинки вже зрівняні з землею.