Експерт з хімзброї: Захід повинен був досліджувати "Новачок"

Невідомий російський вчений ще на початку 1990-х років надав німецькій Федеральній розвідувальній службі (BND) зразки отруйної речовини типу "Новачок". Німецька розвідка надала зразки на дослідження до шведської лабораторії, а формулу передали пізніше дружнім розвідкам таємно, не повідомляючи Росію. Таких висновків дійшла низка провідних німецьких ЗМІ за результатами розслідування, опублікованого 16 травня.

Отрута з групи нервово-паралітичних речовин "Новачок" використовувалась при отруєнні подвійного агента російських і британських спецслужб Сергія Скрипаля та його дочки Юлії 4 березня 2018 року в британському місті Солсбері. Влада Великобританії звинувачує Росію в нападі. Але якщо "Новачок" був у розпорядженні й інших країн, чи означає це, що підозри щодо Москви невиправдані? Британський експерт з хімічної зброї Річард Гатрі в інтерв'ю DW відповідає на це питання "ні" - і пояснює, чому.

DW: Офіційні особи в Росії часто заявляють, що підозри на її адресу безпідставні, оскільки й інші країни також мали "Новачок". Нові дані про наявність у німецької розвідки зразків цієї отрути нададуть ваги тезі Москви?

Річард Гатрі: Аргумент дещо дивний. Зрозуміло, що вивченням питання, що таке "Новачок", займалась низка країн. Якщо ви подивитесь на перші оголошення про існування даного типу отруйних речовин у вересні 1992 року, то побачите, що вони супроводжувалися ось якими твердженнями. Перше, більшість засобів виявлення хімічної зброї, наявні на озброєнні у країн Заходу, не зможуть визначити ні саму отруту, ні її складові. Друге, протигази з "Новачком" можуть і не впоратися.

Природно, що всі спецслужби і хімічні лабораторії на Заході намагалися з'ясувати, що це були за хімічні сполуки. Те, що ми дізналися за останні пару днів, дає нам додаткові деталі, але у цілому - це не сюрприз. Навпаки, якби вони не намагалися отримати проби речовини і не цікавилися б тим, як від неї захиститися, це було б безвідповідальністю і халатністю з їхнього боку.

Зрозуміло, що зразки отрут - це ще не хімічна зброя. Взагалі, це легально - мати такі проби?

Рамки легальності щодо хімічної зброї змінилися. Коли почалися перші розмови про "Новачок", вступила в силу Конвенція про заборону хімічної зброї. У більшості країн вона набула чинності у 1997 році. Конвенція дозволяє мінімальне виробництво хімічної зброї в дослідницьких цілях. Але для цього потрібні мінідози, вимірювані в мікрограмах - наприклад, щоб зрозуміти, чи фіксують прилади дану речовину або чи впораються з отрутою засоби індивідуального хімзахисту. Обсяг же речовини, яка використовувалась у Солсбері, треба рахувати уже в міліграмах, що в тисячу разів перевищує обсяги, необхідні для досліджень.

Глава Організації з заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) Ахмет Узюмджю в інтерв'ю The New York Times сказав, що для отруєння Скрипалів використовувалися від 50 до 100 грамів отрути у вигляді рідини ...

Так, він пізніше уточнив цю заяву. Якщо ви подивитеся на сторінку ОЗХЗ, то побачите це уточнення у списку прес-релізів. Слід вести мову про міліграми. Ймовірно, він просто обмовився.

На Заході має місце суспільний інтерес до того, щоб отримати більше свідчень чи доказів того, що злочин було вчинено саме за вказівкою з Москви. Чи може Лондон пред'явити ще якісь докази?

Є серйозні підстави вважати, що за отруєнням стоїть Росія, але підстави - це ще не доказ. Відкриті дані, наприклад, використання Росією полонію для вбивства Олександра Литвиненка у Великобританії в 2006 році, неминуче наводять на думку, що росіяни могли зробити щось подібне знову. Те, що люди змушені приймати на віру дані спецслужб, завжди породжує певні сумніви. Досить повернутися у 2003 рік (мається на увазі початок війни в Іраку. - Ред.): коли вам кажуть, що у нас є дані розвідки, але ми не можемо ними поділитися з громадськістю. А потім з'ясувалося, що багато з цих секретних даних були неточними. Тому я за те, щоб працювати з інформацією, що знаходиться у відкритому доступі, і вона змушує думати про те, що це були саме росіяни. Я не є учасником розслідування отруєння у Солсбері, але, безумовно, було б дуже цікаво дізнатися, до чого воно призведе.

Інший важливий момент, який став російською традицією, - якщо ви подивитесь на Крим, на збитий малайзійський літак, інші події останнього часу, наприклад, у Сирії, то побачите, що це частина російської інформаційної політики - вносити плутанину і сіяти сумніви. І з "Новачком" це було дуже просто зробити: спочатку було дуже мало відкритої інформації, і те, що стало відомо після, може здаватися заплутаним і викликати сумніви. Однак я все ж вважаю, що наявні дані вказують на те, що Росія була джерелом цієї речовини або ініціатором отруєння Скрипаля. Правда, не можна виключати, що це могли бути ті, хто хотів підставити і дискредитувати Росію. І таку версію буде складно спростувати що стосується доказів, які ви можете знайти.

Ті нові дані про те, що західні розвідки давно мали уявлення про "Новачок", змінюють загальне уявлення про справу Скрипалів?

Я думаю, у цілому картина не змінилася. Ті, хто працює у цій галузі, знають, що після перших повідомлень про отруєння західні лабораторії намагалися якомога швидше з'ясувати, що це була за речовина. І, звичайно, інформація, яка стала відомою в останні кілька днів, додає багато деталей, до цього не відомих громадськості. Але що стосується питання про ймовірність, хто міг стояти за отруєнням в Солсбері, я думаю, ці нові дані нічого не змінюють по суті.

Але хіба у Росії тепер не з'являться можливості показувати пальцем на ту ж німецьку розвідку, стверджуючи, що якщо проби "Новачка" давно опинилися на Заході, то і зробити його можуть багато країн? Вчені-розробники цього типу отрут з Росії неодноразово заявляли, що унікального сліду у даної отрути після розвалу СРСР не може бути, оскільки її складові можна купити в будь-якій точці світу...

Я можу погодитися, але не з усіма цими твердженнями. Правильно, що є низка лабораторій, які теоретично могли б виробити речовину з групи "Новачок". Нагадаю, що їх багато, а в отруєнні Скрипалів використовувалась тільки одна. Вона не така небезпечна, якщо потрапляє на шкіру, але набагато небезпечніша, якщо вдихати її пари або опиняється в організмі разом з їжею. Лабораторна робота з її створення вимагає особливих запобіжних заходів, не будь-яка лабораторія ці умови може надати.

Але ключове значення має не тільки сама отрута. Виробництво заріну в Сирії безглузде, якщо у вас немає можливості його доставити в певне місце. Найцікавіша для мене річ - який матеріал використовувався, щоб доставити отруту до Великобританії. Це саме по собі технічно дуже складне завдання. Дуже мало країн проводили з цього приводу глибокі дослідження. Росія - одна з них, ще ПАР. Для мене це ще одна підстава вважати, що тут мала місце державна програма.