Енергетика по-німецьки: мільярди на «зелений» струм
8 лютого 2011 р.
Мету сформульовано чітко – для протидії глобальним змінам клімату промислово розвинутим країнам потрібно скоротити обсяги викидів парникових газів до 95 відсотків. 40 відсотків німецьких викидів СО2 припадає на забезпечення електроенергією. Голова Ради з питань екології Мартін Фаульштіх переконаний: «Екологічне енергозабезпечення можливе лише за рахунок 100 відсоткової відновлювальної енергетики. Досягти цього до 2050 року цілком реально, а у довготривалій перспективі це ще й вигідна економічна стратегія. Тепер потрібні лише чіткі поштовхи і сигнали від політиків».
Тим часом у Раді з питань довкілля, що складається з семи університетських професорів і з 1972 року консультує німецький уряд, вважають, що німецькі політики нині дають багато хибних сигналів. Наприклад, подовження терміну дії атомних електростанцій експерти не вважають необхідним. Так само піддають критиці і програми з підтримки альтернативної енергетики, зокрема сонячної.
Ставка на вітер, а не на сонце
Завдяки зменшенню цін на фотовольтажні установки і державну підтримку альтернативної енергетики минулого року у Німеччині було встановлено стільки обладнання, що за максимального сонця дорівнювало б потужностям шести електростанцій. Але таких показників у реальності ніколи не буде, оскільки сонця у Німеччині не так багато. Сонячна енергетика, хоча й відіграватиме певну роль у майбутньому, але значно більше дешевшої електроенергії можна одержати завдяки вітру, кажуть експерти. Тим часом у цій галузі панує затишшя.
«Загальний ринок має результат у мінус 19 відсотків, якщо порівнювати з попереднім роком. Цей сигнал не викликає у нас радості. Це не відповідає очікуванням і минулорічним прогнозам», - каже президент Федерального об’єднання вітрової енергетики Герман Альберс.
Наприкінці 2010 року у Німеччині працювало близько 21 600 вітряних турбогенераторів. Їхня частка у загальному виробництві електроенергії становила майже сім відсотків. Торік було встановлено тільки 754 нові установки, тобто ринок повернувся до динаміки 1999 року, бо частково далися взнаки наслідки фінансово-економічної кризи. Крім того, жорсткіші вимоги до обладнання, висоти турбін і дистанції від них, ускладнюють встановлення обладнання.
Не в захваті представники галузі і від планів на європейському рівні гармонізувати рівень субсидування альтернативної енергетики. Натомість вони очікують політичної та фінансової підтримки з розвитку відновлювальної енергетики.
Автори: Сабіне Кінкарц, Наталя Неділько
Редактор: Леся Юрченко