"Жива бібліотека" в Туреччині позичає замість книг людей
9 квітня 2010 р.
У "живій бібліотеці" все по-справжньому: є бібліотекарі, каталог, бібліотечні посвідчення. Тут все працює, як у традиційній бібліотеці, вважає директор Мері Ізраіл. "Різниця тільки в тому, що ми позичаємо не книги, а людей, - пояснює він. - Людей, проти яких ми, турки, маємо упередження. Це, наприклад, геї, греки, шизофреники, араби, співробітники неурядових організацій, жінки з покритою головою та вірмени." В "живій бібліотеці" велике розмаїття книг, що розмовляють.
Розмова замість читання
Зараз "жива бібліотека" здійснює тур по культурній столиці Європи 2010 року - Стамбулу. Під час фестивалю незалежного кіно, на якому незвичайний проект пропонував свої послуги, сотні людей стояли в черзі, щоб позичити "книжку" до розмови. Анол Селік вирішив взяти "вірменський примірник". "Досі я не зустрічав жодного вірменина, хоча в Туреччині їх мешкає більше 60 тисяч. Це дуже закрита громада. Ми нічого не знаємо про те, як вони живуть і що думають", - аргументує свій вибір 21-річний турок.
22-річна вірменка Базі користується популярністю поміж читачів. Попри минулий час, вірменсько-турецький конфлікт початку 20 сторіччя все ще бентежить і турків, і вірменів. За оцінками, тоді було вбито близько півтора мільйони вірменів. Зараз вони наполягають на тому, що це був геноцид, але турки рішуче це заперечують.
"Я була вражена, коли до мене почали підходити люди і казати, що хочуть мене зрозуміти. Мені було дуже приємно", - розповідає Базі. За її словами, в багатьох турків спершу є вже якесь уявлення про неї як вірменку через турецькі ЗМІ і колективну позицію суспільства. "Але дуже чудово помічати, що незабаром після початку розмови ми можемо нормально спілкуватися. Коли ти розмовляєш з живою людиною, то бачиш, що упередження не є вкарбованими в каміння. Після 30 хвилин розмови ми починаємо помічати, що в нас - багато спільного", - розповідає вірменка про свій досвід "книжкового буття".
Розмова об’єднує
Після півгодинної розмови Анол Селік і його друг повертають "вірменську книгу" до бібліотеки. "Я дізнався, що Базі і я однаково думаємо про Туреччину", - каже Анол. Якраз в цьому і полягає сенс цього проекту, вважає його організатор Ізраіл. Але він усвідомлює і його межі: "Звичайно, не можна за півгодини позбавитися всіх упереджень. Проте добрим знаком є вже той факт, що в нас є свої читачі".
"Жива бібліотека" покликана ламати стереотипи, боротися зі страхами та упередженнями в поляризованому турецькому суспільстві. Довгі черги до "живої бібліотеки" свідчать про те, що багато хто принаймні хоче це спробувати.
Автори: Доріан Джонс / Ольга Сосницька
Редактор: Наталя Неділько