Заручники Кремля
11 лютого 2016 р.
Якщо імена української льотчиці Надії Савченко чи режисера Олега Сенцова, які майже два роки перебувають за ґратами в Росії, добре відомі як українцям, так і західним дипломатам і політикам, то ім’я селянина Сергія Литвинова чи підприємця Валентина Виговського мало хто знає навіть в Україні. Всі ці люди входять у так званий "список заручників Кремля", який склали українські правозахисники та дипломати. Нині у списку офіційно значаться 11 українських громадян, незаконно засуджених та утримуваних на території Російської Федерації, повідомили DW у міністерстві закордонних справ України (МЗС).
Список правозахисників довший. "У нашому списку 21 українець. З них тринадцятеро людей незаконно утримують на території Росії, і восьмеро українських громадян незаконно утримуються на території Криму. Точного списку немає. Це лише ті справи, які ми відслідкували", - розповіла DW керівник Центру громадянських свобод та ініціативи "Євромайдан SOS" Олександра Матвійчук, яка майже два роки тому разом з іншими правозахисними організаціями започаткувала правозахисну адвокаційну кампанію LetMyPeopleGo з допомоги українцям затриманим у Росії та Криму.
Репресії у Криму
Правозахисниця пояснює, що їхній список відрізняється від списку дипломатів через те, що Україна визнає Крим окупованою українською територією, а там МЗС не може мати свої консульства на цій території і відповідно не має інформації про долю затриманих кримчан. Зокрема, мало інформації про те, що відбувається з блогером Юрієм Ільченком, якого затримали у липні 2015 року у Севастополі "за підозрою в екстремізмі". Його звинуватили в тому, що в своєму блозі він різко висловився про російську окупацію Криму.
Здебільшого на кримському півострові російська влада переслідує кримських татар, наголошує Матвійчук. Вона наводить приклади фермера Алі Асанова, заступника голови Меджелісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза, оператора телеканалу ATR Ескендера Небієва. Їх звинувачують в тому, що вони брали участь у проукраїнських мітингах в Криму. Також у списку правозахисників є кримські татари, яких російська влада переслідує через релігійні переконання. "Як захищати цих українців - питання не вирішене, адже на територію Криму мандат МЗС не поширюється. Цим має займатися прокуратура Криму, яка знаходиться в Києві. Тож збирати докази проблематично", - визнає Олександра Матвійчук.
"Абсурдні справи"
Багато вихідців з Криму є і серед українців, які зараз ув’язнені в Росії. Влітку минулого року закінчився суд у так званій справі "кримських терористів". Українського режисера Олега Сенцова засудили на 20 років, на 10 років ув'язнили кримського активіста Олександра Кольченка, фотографу Геннадію Афанасьєву та викладачу історії Олексію Чирнію дали сім років лише за те, що вони начебто намагалися підпалити двері офісу "російської громади Криму" і вікна офісу партії "Єдина Росія" в Криму. Зараз їх епатували до російських колоній.
Ще одного кримчанина Олександра Костенка також засудив російський суд і відправив відбувати покарання до Кіровської області через те, що під час Євромайдану у Києві він кинув каміння в колишнього "Беркутівця". "Це ж абсурд. В Росії одного українця судять за те, що він начеб то скривдив іншого українця на території України", - вказує правозахисниця. Українську льотчицю Надією Савченко, яку викрали з України і перевезли на територію Росії бойовики так званої "ЛНР", тепер судять в Росії за начеб то вбивство російського журналіста. Під слідством і викладач історії Станіслав Клих та член УНА-УНСО Микола Карпюк, яких обвинувачують у вбивствах російських військовослужбовців під час першої чеченської війни в середині 90-х років минулого століття.
Звинувачення у шпигунстві
Окрім цього, з початку російсько-українського конфлікту відразу кілька українців в Росії стали жертвами кримінального переслідування за сумнівними звинуваченнями в шпигунстві. Зокрема, двоє громадян України - підприємець Валентин Виговськоий та 73-річний колишній керівник полтавського заводу "Прапор" Юрій Солоченко - були затримані під час приватних поїздок в Росію і звинувачені в "шпигунстві на користь України".
Сергій Литвинов з села Комишне в Луганській області, який не має навіть закінченої середньої освіти, також став жертвою російського репресивного апарату, зауважують правозахисники. Влітку 2014 року через бойові дії поблизу Луганська чоловік не зміг потрапити до обласної лікарні і вирішив отримати медичну допомогу у найближчому медзакладі Ростовської області, де був затриманий російськими правоохоронцями. Пізніше Слідчий комітет РФ порушив проти нього кримінальну справу "про геноцид російськомовного населення на південному сході України".
Надія на увагу і тиск
"Справи проти усіх незаконно утримуваних у Російській Федерації громадян України є політично вмотивовані і побудовані на основі сфабрикованих обвинувачень", - зазначили у прес-службі МЗС на офіційний запит DW, коментуючи спільність всіх цих справ. З цим погоджуються і правозахисники. "Всі люди дуже різні. Їх об’єднує лише одне - вони всі українці. Їхні долі використовуються Росією для формування образу українця як ворога", - каже Олександра Матвійчук.
В тому, що ув’язнених українців Росія використовує для залякування своїх громадян переконаний і Юрій Яценко. Йому вдалося повернутися в Україну з Росії після затримання за обвинуваченнями, які вона називає сфабрикованими. В 2014 році він зі своїм другом поїхав на заробітки до російського містечка Обоянь Курської області і був затриманий за звинуваченнями "у приналежності до Правого сектора". Яценко заявляє, що їх з другом били, примушуючи зізнатись в ефірі російського телебачення "в участі в антиросійській діяльності" та публічно відмовитися від українського громадянства. "Росія створює інформаційне тло, призначаючи українців диверсантами, терористами, шпигунами, ворогами,аби виправдати гідридну війну з Україною", - сказав DW Юрій Яценко.
Аби отримати можливість зробити телефонний дзвінок додому та повідомити про своє ув’язнення Юрію довелося порізати собі живіт та вени. "Боротися з цією російською тоталітарною системою можна тільки розголосом і міжнародним тиском. Вони дуже бояться уваги до в’язнів", - наголошує Юрій Яценко. Саме завдяки цьому його адвокату вдалося домогтись вироку з невеликим терміном ув’язнення, який був зарахований, як час проведений ним у російському СІЗО.
"Правового вирішення немає"
Після свого звільнення Юрій вирішив допомагати таким як він. Нині він їздить світом і розповідає про українських "заручників Кремля", зокрема, у штаб-квартирах міжнародних організацій та на зустрічах з дипломатами. Підтримує такі інформаційні кампанії й ініціатива Let My People Go. "Ми хочемо домогтися, аби кожна офіційна чи неофіційна зустріч з Росією у світі починалась з запитання до російських представників про українських політичних в’язнів", - каже Олександра Матвійчук. Активістка переконана, що правового вирішення справ ув’язнених в Росії українців не існує. "Ці справи суто політичні і вони вирішуються політичним шляхом", - акцентує правозахисниця.