Міжнародна преса про "нормандську зустріч"

Президенти Франції, України і Росії, а також кацлерка Німеччини вперше за останні три роки зустрінуться у "нормандському" форматі. У понеділок, 9 грудня, в Парижі Еммануель Макрон, Володимир Зеленський, Володимир Путін і Анґела Меркель (Angela Merkel), як очікується, обговорять умови, за яких у непідконтрольних українському уряду районах Донбасу можуть відбутися вибори. Аналізуючи шанси на поступ у переговорах, оглядач CNN зазначає:

"Чи буде шанс досягнути угоди, залежатиме від того, чи партнери у "нормандському форматі" Франція і Німеччина, чинитимуть потужний тиск на Путіна, аби той припинив свою воєнні ігрища на Сході України. Однак з огляду на політично послаблену і спраглу до російського газу Німеччину, де канцлерка Анґела Меркель до того ж вже однією ногою на пенсії, і на Францію, яка хоче перезавантаження відносин з Кремлем, не схоже на те, щоби Путіна притиснули до стіни".

Не має суттєвих очікувань від саміту і оглядач британського ділового видання Financial Times, звертаючи увагу на те, що Париж і Берлін, імовірно, не говоритимуть одним голосом:

"Чи варто очікувати прориву? Не надто. … Союзники далекі від єдності. Господар зустрічі французький президент Еммануель Макрон нещодавно заявив про необхідність відновлення відносин з паном Путіним, попри російську агресію на Сході України та анексію Криму, тоді як німецька канцлера Анґела Меркель більш скептична в ставленні до Росії".

Німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung також сумнівається в єдиній лінії західних посередників.

"Розрахунок Кремля очевидний. Після того, як Путіну вдалося відстояти свої умови, аби цей саміт взагалі відбувся, він хоче перевірити в Парижі, наскільки твердо Париж і Берлін стоять на боці Києва. Схоже, Кремль сповнений надій через нещодавні аванси Еммануеля Макрона на адресу Росії. До того ж, позиції Києва послаблені ще й тим, що Україна виявилася втягнутою у внутрішньополітичне протистояння в США навколо процедури імпічменту президенту Дональду Трампу".

Водночас мюнхенська Süddeutsche Zeitung застерігає, щоби Париж і Берлін задля успіху саміту не почали разом тиснути на Заленського:

"Доля Зеленського з точки зору української внутрішньої політики залежить від того, щоби в українців не склалося враження, що його "розчавили" як найслабшого і найменш досвідченого за столом переговорів у Парижі. Частково відповідальність за те, щоб цього не допустити, лежить на Меркель і Макроні. Адже це не Україна опирається порозумінню з Росією. Це господар Кремля, який ще й втручається у демократичні вибори у Франції і головорізи якого вбивають на замовлення за кордоном, так як це нещодавно було у Берліні. Якщо Меркель і Макрон і тиснутимуть разом для досягнення результату, нехай це не буде тиск на Зеленського".

Відповідальність за успіх переговорів лежить на Росії - так вважає і оглядач французької La Croix:

"Зеленський наголошує, що його країна хоче повністю відновити контроль над кордоном. Натомість Путін грає роль захисника Донбасу. Водночас він використовує конфлікт, аби завадити розвитку сусідньої країни, яка хоче зближення з Європейським Союзом. Еммануель Макрон, починаючи від літа, агітує за нову європейську архітектуру безпеки. Якщо Росія зацікавлена у цій архітектурі, вона має відмовитися від своєї агресивної політики і засвідчити зацікавленість у мирних відносинах".

Польське ділове видання Dziennik Gazeta Prawna вважає, що найзручніша вихідна позиція нині - у Володимира Путіна:

"Картинка масових протестів у Парижі, яка розлетілася по всьому світу, мала би потішити око Володимира Путіна. Російський президент знає, що господарю "нормандської" зустрічі потрібен успіх. Аби довести, що поширювана Еммануелем Макроном думка про повернення Франції у глобальну гру є не лише публіцистською тезою. Путін також знає, що Німеччину на зустрічі репрезентує канцлерка, яка поступово прощається з політикою, голова якої зайнята питаннями власного здоров’я, а також питанням політичного спадкоємця. Так само Путін, вочевидь, усвідомлює, що найважливішому учаснику зустрічі - українському президенту Володимиру Зеленському - так само потрібен успіх. Яку би ціну він за нього не заплатив. Лише російському президенту нічого не треба. Він може почекати. І отримувати свою користь з замороженого конфлікту, метою якого є знекровлення противника".