"Хворі на COVID-19 і соцмережі - це паралельні реальності"

Олександрівська клінічна лікарня - одна з опорних лікарень Києва, куди госпіталізують хворих на COVID-19. Два місяці поспіль, щодня понаднормово, безвідривно по шість годин у захисному костюмі та масці в інфекційному відділенні працює 32-річний лікар-анестезіолог Андрій Висоцький. Його основне місце роботи - відділення рентгенендоваскулярної хірургії цієї ж лікарні. Однак через епідемію COVID-19 Андрій Висоцький допомагає колегам-інфекціоністам рятувати життя тяжкохворих киян. В інтерв'ю DW, яке через брак часу доводилося кілька разів переносити, він розповів про свою роботу в епіцентрі боротьби з коронавірусом.

Deutsche Welle: Андрію, судячи з того, як довго нам не вдавалося провести інтерв'ю, роботи зараз у Вас багато...

Андрій Висоцький: Зараз ситуація незмінна: стабільно завантажене відділення. Пацієнтів не більше, але, на жаль, і не менше. Зараз чекаємо на травневі свята, бо всі хочуть відсвяткувати цю історичну подію. Але сподіваємося, що тверезий розум переможе над бажаннями і нового спалаху не буде.

Читайте також: Коронавірус: як працюють лікарі в епіцентрі COVID-19 у Німеччині

А після Вербної неділі та Великодня було більше пацієнтів?

Ми дуже хвилювалися, чи не буде великого зростання кількості хворих після Великодня. Катастрофічного нічого не було, якщо порівнювати ситуацію з Італію чи США, але було багато священників, зокрема, із Києво-Печерської лаври, коли там був спалах.

В Олександрівській клінічній лікарні зараз зайняті всі ліжка? Чи ще є резерв?

У нас є основний інфекційний корпус і корпус, де мала розгортатись нова нейрореанімація, - його зараз підлаштовують під другу хвилю COVID-19, якщо вона буде. Основний корпус поки що справляється.

За два останні місяці у Вас збільшився робочий час?

Робочий час збільшився в рази. Особливості роботи даються взнаки. По-перше, ти не можеш постійно перебувати біля пацієнта, бо костюми біозахисту потрібно через певний час міняти, а по-друге, ти не можеш швидко, у ту ж секунду прибігти у невідкладній ситуації, якщо щось трапилося. Бо спершу ти маєш пройти процедуру повного одягання, аби не наражати себе та інших колег на небезпеку. Тому треба вдягати спецзахист дуже швидко. Перед тим, як почати працювати в інфекційному відділенні, ми тренувалися одягати його.

І скільки часу на одягання захисного костюма Вам потрібно зараз? Уже є якийсь особистий рекорд?

Десь на п'яту добу перебування в інфекційному відділенні посеред ночі я почав одягати спецкостюм за півтори хвилини.

Читайте також: Парадокс епідемії COVID-19 у Німеччині: порожні лікарні в очікуванні пацієнтів

Чи вистачає у Вас засобів захисту, які досі в дефіциті?

За всіх не скажу, але в окремо взятому відділенні окремо взятої лікарні стараннями адміністрації та волонтерів ми мали необхідний захист. І плануючи ситуацію наперед, ми подбали про те, як підвищити клас захисту наших костюмів. Ми придбали повнолицьові маски, які замінюють респіратор і окуляри. Це дало можливість працювати і не думати, що і як. Але така ситуація - не всюди по Україні. 

Ви самі купували собі маски?

Ми готувалися заздалегідь, поспілкувався з колегами з-за кордону, почитали літературу, знайшли де і що, а наш керівник знайшов, як це купити. Ми не перекладали відповідальність на інших, аби потім шукати винних, подбали про свою безпеку самі.

У Вашій лікарні хтось із медперсоналу захворів на COVID-19?

У нашому відділенні з людей, які не є інфекціоністами, але допомагають боротися з COVID-19, ніхто не захворів.

Чи вистачає у Вашій лікарні апаратів штучного дихання? Чи дійсно це - найнеобхідніше у боротьбі з COVID-19?

Апарати штучної вентиляції легень дійсно потрібні. У деяких лікарнях немає доступу до кисню, аби хворий міг нормально дихати. Це - ще більша проблема. Добре, що волонтери і держава зараз звертають на це увагу. Бо епідемія піде, а збудована система та необхідні навички залишаться.

Президент обіцяв суттєво підвищити заробітну плату всім медикам, які працюють з хворим на COVID-19 в умовах епідемії. На практиці Ви відчуваєте підвищену турботу держави про медиків?

Фінансування - це багатоповерхова проблемна конструкція. Зараз ми не розуміємо, куди рухається реформа, а від цього тепер залежить фінансування. Є ситуації, коли гроші не дійшли, або приклад з моєю колегою, яка просто не потрапила у списки людей, які борються з COVID-19. Що стосується мене, то я отримав доплату. Але в яку суму можна оцінити ризик для життя, зокрема, цієї інфекції? З точки зору соціуму, коли я працюю в інфекційному відділенні - я хороша людина. Але всі знають зарплати лікарів. Із точки зору сім'ї, коли я повертаюсь додому і кожен день наражаю на смертельну небезпеку рідних за безцінь, то я недоумок. Всі ми читаємо про премії і виплати керівникам. Давайте порівняємо, чим вони ризикують і чим ризикують медики, заходячи в палату із хворим на коронавірус. При цьому всі ми розуміємо, що в незаможній країні неможливо зробити Швейцарію за один день.

Ви оптиміст?

Багато розмірковував про це. Поки епідемія, звісно, нічого змінювати не буду, бо це неправильно - у розпал проблеми все кидати. А потім, певно, багато людей задумається, чи залишатися далі працювати тут, в Україні. Особливо після новин про те, що людям не доплачують, про неадекватну реакцію в соціумі на їхню роботу. Думаю, що епідемія поставила перед лікарями багато запитань. Зараз багато моїх колег вже поїхало або планує їхати з України.

А як узагалі психологічно зараз працюється?

Приблизно під кінець другого тижня розумієш, що є елементарне вигорання і ти повинен примушувати себе роботи певні речі. Бо деколи здається, що, може, вже і не треба одягати спецкостюм, коли треба. Твій мозок починає грати з тобою. Увесь час потрібна внутрішня дисципліна. Посттравматичний розлад ще чекає на нас. Зараз ти працюєш, не звертаєш увагу, але потім усе проявиться.

Читайте також: Що важливо знати зараз про коронавірус? Відповіді провідних вірусологів ФРН

У Вашому голосі відчувається втома…

Іноді незрозуміла реакція людей на загальнонаціональні правила, багато хто їх порушує. А ти працюєш з наслідками цих порушень, і це важко собі пояснити. Коли ти бачиш своїми очима хворих, а потім те, що пишуть в соцмережах, то здається, що існує паралельна реальність. Ти перебуваєш в одній, де - не завжди веселки і єдинороги, а біль, страждання, смерть, а у соцмережах дехто розказує, що це штучно роздмухане чи що вірусу не існує. Тому є когнітивний дисонанс і психологічна втома.

Зараз багато хто втомився від карантину… Вас напружують люди в магазинах без масок?

Я розумію, що кожен відповідає за себе, але людина може бути носієм вірусу і наражати на небезпеку інших. Якась повага до інших має бути. Всі ми втомилися від карантину, і всі дуже розумні заднім числом. Ми не вийшли на прогнозований пік захворювання і починаємо говорити, як треба було, що треба скасовувати, ігнорувати. Не вірите в небезпеку, не дотримуєтесь карантину - немає питань. Але пам'ятайте, що інфікувавшись коронавірусом і переступаючи поріг лікарні, ви потенційно востаннє бачите своїх рідних. Ті, хто перехворів на COVID-19 у важкій формі, думаю, дуже пошкодували про порушення карантину, бо дійсно були на межі життя і смерті.