От тепер прем'єр Каталонії Карлес Пучдемон отримав саме те, що потрібно для посилення руху за незалежність. Йдеться про кадри, де в одному місці правоохоронці силоміць викидають з виборчих дільниць пенсіонерів, у другому - переважаючі сили поліції атакують неозброєних громадян. На інших кадрах видно як поліція вириває з рук людей, котрі хочуть скористатися своїм "правом вибору", урни для голосування.
Прем'єр-міністр Іспанії Маріано Рахой неодноразово вказував на те, що Верховний суд країни оголосив референдум незаконним, тож, мовляв, згідно з ухвалою суду, нема чого й голосувати. Щодо оголошених Рахоєм намірів "захищати правову державу", то тут він має підтримку з боку головних союзників у Європі. Але, цілком можливо, що ці жахливі кадри та сцени з Каталонії, які навряд чи можна поєднати з європейською демократією, перетворять цю підтримку на жах та несхвалення.
Обопільні звинувачення
Як і можна було передбачити, обидві сторони перекидають одна на одну вину за спалах насильства, що спостерігався цього дня. Органи юстиції Іспанії стверджують, що цей референдум був незаконним. Прибічники незалежності Каталонії все-таки вирішили провести цей плебісцит, хоч цілком очевидно, що він не відповідає міжнародним стандартам. Приміром, не було визнаної виборчої структури, котра б стежила за перебігом референдуму, не було й чіткого реєстру виборців, який можна було б перевірити. Крім того, вкрай розколоте суспільство закликали проголосувати в такий спосіб, який досі в Іспанії вважали просто неможливим.
Команда каталонського прем'єр-міністра Пучдемона з креативністю відреагувала на конфіскацію поліцією мільйонів екземплярів бюлетенів для всенародного голосування, а саме - потужною присутністю в соцмережах та швидким дублюванням заблокованих Мадридом вебсайтів. Так само реакцією на відправлення центральним іспанським урядом до Каталонії десятків тисяч співробітників національної гвардії та поліції, котрі мали перешкодити проведенню референдуму, стали нічні захоплення шкіл з боку каталонців. У таких захопленнях взяли участь як учні, так і їхні батьки. Це мало стати гарантією того, що виборчі дільниці будуть відкритими в неділю.
Драматичні кадри з Барселони
Ось що передувало дню плебісциту - 1 жовтня. Голосування розпочалося з того, що каталонці стали вітати одне одного через службу повідомлень WhatsApp зі "святом демократії". Але вже перші кадри, що показували дії поліції, розвіяли цю ілюзію.
І так само вони зруйнували віру декого, хто думав, що належить до мовчазної більшості, котра зможе не встрявати в цей конфлікт. Багато-хто з іспанців та каталонців розглядає ці події як конфронтацію між іспанським та каталонським націоналізмом, від чого вони взагалі воліють триматися осторонь.
Інші, яких так само не мало, воліли б бачити мирне проведення законного референдуму, що мав би юридичну силу, з чітким результатом та недвозначним сигналом. А тепер ці люди побачили з екранів телевізорів, як поліція штовхає і б'є підлітків, котрі могли бути їхніми дітьми, як силоміць викидає з виборчих дільниць літніх жінок, що так само могли бути їхніми матерями. І це при тому, що то були не вандали в балаклавах, а громадяни, котрі прагнули висловити свою думку під час референдуму, хай навіть і нелегальному, неорганізованому та такому, що не має юридичної сили.
Й далі ігнорувати - безглуздя
Як же тоді могло дійти до такої ситуації? Це питання, яким задається багато людей, особливо з огляду на сцени, котрі досі в такій без жодних сумнівів демократичній країні як Іспанія ніхто взагалі не вважав можливими. Жодного безсумнівного результату цей референдум не матиме. Так само невідомо, як проголосували б люди, якби сам плебісцит був легальним та узгодженим з центральною владою. Але, здається, зрозуміло одне: й далі нехтували масштабом бажання каталонців отримати незалежність - це те саме, що намагатися затулити пальцем сонце.
Мистецтво успішної політики має полягати в тому, щоб знайти вихід там, де він, на перший погляд, безнадійно заблокований. Спільним у Пучдемона та Рахоя є те, що досі вони орієнтувалися виключно на забаганки своїх прихильників. Якщо кожен з них убачатиме в подіях 1 жовтня легітимізацію своєї допетерішньої політичої лінії, то вже незабаром слід очікувати наступної політичної катастрофи. Може бути, що це призведе до мобілізації мас, і не лише в Каталонії. А ці маси могли б взяти на озброєння гасло, типу "Усіх - геть!" ("Que se vayan todos"), котре лунало 2001 року в Аргентині, населення якої вийшло тоді на акції протесту, виступаючи проти всього політичного класу.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.