Коментар: Новий персонал і старі проблеми в НАТО

Генеральний секретар Північноатлантичного оборонного альянсу є більше секретарем, аніж генералом. Це старе словосполучення на позначення посади було характерним як для головного дипломата НАТО Андерса Фог Расмуссена, що йде, так само воно чинне для його наступника з Норвегії, колишнього глави уряду Єнса Столтенберга. Без політичної волі держав-членів генеральний секретар НАТО не може нічого змінити. Без згоди США в Альянсі нічого не відбувається. Расмуссен постійно узгоджував свою позицію з президентом США Бараком Обамою та головнокомандувачем сил НАТО в Європі. Недарма, між іншим, головнокомандувачем є завжди генерал із США. Столтенберг робитиме те саме.

Перед доволі спокійним норвежцем на чолі НАТО стоять три задачі: він має наново сформувати відносини з Росією та відреагувати на нові загрози в Європі. Альянс повинен значно підвищити свої витрати на озброєння та посилити боєготовність військ для оборони Європи. Військова присутність в Афганістані має трансформуватися в ефективну місію з тренування та консультування, щоб Афганістан, який сидить на фінансовій голці Заходу, не скотився у хаос.

Наприкінці терміну свого перебування на посаді Андерс Фог Расмуссен був зненацька захоплений анексією Криму та відкритою агресією росіян на Сході України. Вперше з кінця "холодної війни" НАТО бачить свої держави-члени під загрозою. Здатність до колективної оборони є раптом знову затребуваною. НАТО має її невідкладно покращити. Поспішне формування спеціального підрозділу сил швидкого реагування, затверджене на саміті НАТО в Уельсі чотири тижні тому, є лише першим кроком.

Хороші відносини з Росією не завадять

Новий генеральний секретар Столтенберг повинен у першу чергу спонукати держави-члени НАТО до практичних дій, тобто до надання військ та озброєнь для сил реагування. Ніякове зізнання міністерства оборони Німеччини, що Бундесвер наразі не здатний виконувати свої зобов’язання перед Альянсом, є не найкращим початком.

Будучи прем’єр-міністром Норвегії, Єнс Столтенберг зміг успішно врегулювати з російським урядом прикордонний конфлікт. Вважається, що він має кращі відносини з російським керівництвом, аніж Расмуссен. Чи стане це вирішальним для розв’язання української кризи? У будь-якому разі, це не зашкодить. Стратегічне партнерство з НАТО, від якого відмовилася Росія, один Столтенберг не зможе відбудувати. Це у першу чергу залежить від Кремля, а саме від президента Володимира Путіна.

Найближчими роками НАТО буде форсувати створення системи протиракетної оборони в Європі. Це не викличе захоплення в Росії, проте Столтенберг повинен буде відстоювати його як головний дипломат НАТО.

Більше грошей для НАТО

Справжнім випробуванням для соціал-демократа з Норвегії буде спонукати європейських союзників до вищих та більш ефективних оборонних бюджетів. Ціль у два відсотки річного ВВП була підтверджена на саміті НАТО в Уельсі. Федеральний уряд Німеччини не буде серйозно цього дотримуватися. Цього не роблять і багато інших європейських союзників, у чому їм усе гостріше дорікає Расмуссен, який іде з посади генерального секретаря НАТО, а також США. Ціль у два проценти на військовий бюджет НАТО ухвалив ще 2006 року. Якщо взяти це за критерій, то Андерс Фог Расмуссен не спромігся упоратися із завданням. Проте, як уже зазначалося: він був не генералом, який може щось наказувати, а лише секретарем, який може вимагати та наполягати.

Дотепер європейські союзники, за окремими винятками, лише констатували зниження оборонних бюджетів. США скорочують видатки та все більше уваги приділяють Азії. Російська криза має чітко показати європейцям, що в Європі не може так далі продовжуватися. У випадку боротьби з бойовиками "Ісламської держави" (IS) США навмисне уникали НАТО, оскільки знали, що Альянс є надто неповоротким, його мобілізувати можна лише за певних обставин. США покладаються на коаліцію охочих, до яких належать лише ті члени НАТО, які можуть щось запропонувати у військовому плані, а саме Франція, Великобританія, а також із застереженнями Данія, Бельгія та Нідерланди. Інші європейці в Альянсі не зможуть довго спочивати на тому, що США все за них роблять.

Афганістан, Ірак, Лівія, Сирія, IS та передусім загроза з боку Росії є не лише конфліктами Джорджа Буша молодшого чи Барака Обами. Вони стосуються усіх європейців, хочуть вони це визнавати чи ні. Новий генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг повинен буде донести таку думку: безпека та оборона коштують грошей. Великобританія та Франція мають достатні оборонні бюджети.

Натомість найбільша держава-член НАТО у Європі, Німеччина, страждає хронічними скороченнями чисельності, фінансування та озброєння своєї армії. Єнс Столтенберг повинен спробувати переламати цей фатальний тренд. Для цього йому потрібно, аби федеральна канцлерка Анґела Меркель змінила свою позицію та мала політичну волю. Наказувати він не може, тільки переконувати. Столтенберг є лише секретарем.