Диктатури живуть у брехні. Вони піддають цензурі ЗМІ, контролюють комунікацію своїх громадян та фальсифікують вибори - систематично і нагло. Коли конструкт із брехні ламається, хитатися починає весь конструкт автократичного панування.
Читайте також: Ніч після виборів: як Мінськ протестував проти результатів голосування
Саме це і сталося минулої неділі в Білорусі. Олександр Лукашенко 26 років очолює країну, утворену як молоду незалежну державу після розвалу Радянського Союзу. Як довго Лукашенко ще керуватиме країною, питання, що постає гостро попри те, що він оголосив себе переможцем із понад 80 відсотками відданих за нього голосів. Диктатору зі стажем ніколи ніхто не вірив щодо результатів голосування, тим більше у власній країні. Тепер громадянки і громадяни Білорусі піднялися проти фальсифікації виборів. Тисячі з них виходять на вулиці.
Величезна втрата довіри
Репресивний апарат працює; Білорусь має одну з найщільніших систем контролю та придушення в світі. Цілком можливо, що правління Лукашенка переживе безпосередню кризу після виборів, що рушничні залпи, гумові дубинки та інтернет-цензура зроблять свою справу, щоб поки що втримати диктатора у президентському палаці в Мінську.
Але заклики до зміни влади в Білорусі вже не стихнуть. Й командири на різних щаблях структур правоохоронних органів певно теж зрозуміли, що так ледве може тривати далі. Їхній верховний головнокомандувач очевидно втратив відчуття приземленості та політичне чуття.
Під час цієї виборчої кампанії, що припала на гарячу фазу пандемії коронавірусної хвороби COVID-19, Лукашенко ставав дедалі більш нервовим та агресивним.
У цьому й полягала поразка Лукашенка: колишній директор колгоспу, який завжди грав роль хоч і суворого, але повсюдного піклувальника, раптом перестав піклуватися. У той час як усюди в Європі економічне та суспільне життя зупинилося, а всі сусіди Білорусі взяли на себе удар локдауну, аби відвернути гірше, Лукашенко заперечував існування вірусу за допомогою суміші наївності та наглості. Суспільство, яке за десятиліття звикло до патерналістського правління, за короткий час втратило страх чи повагу до короля, який виявився не лише голим, але й до цього всього ще й сам захворів на коронавірусну хворобу.
Брюссель - на черзі, Москва напоготові
На даний момент абсолютно незрозуміло, як ситуація в Білорусі розвиватиметься далі. Та вже зараз потрібно винести уроки. Євросоюз мусить по-новому організувати свою політику санкцій проти режиму. Вона має сильно вдарити по тих, хто несе відповідальність за фальсифікації та брутальні напади влади на демонстрантів. Водночас ЄС має протягнути руку білоруському громадянському суспільству, цим глибоко по-європейськи освіченим та орієнтованим на Захід людям - ще більш рішучо і дієво, ще більш явно ніж раніше. Тому, кому вдається робити спільну справу з Китаєм, може придумати щось змістовне і для Білорусі.
ЄС дедалі більше бачить себе "геополітичним" гравцем. Достатньо подивитися на карту, щоб зрозуміти, який виклик це для нього означає. Росія, надсильний сусід Білорусі, економічно домінантна, присутня всюди з точки зору безпекової політики, а також має політичну перевагу. Досі Росія досить добре вживалася з незалежною Білоруссю: Лукашенко був не дуже зручним, але зрештою таким партнером, з яким можна було впоратися. Але що, коли Лукашенко перестане бути партнером, або ж узагалі опиниться під загрозою бути заміненим на уряд, що поведе країну туди, де їй і місце - в Європу?
Можна припустити, що в Москві уже є розроблені сценарії на цей випадок, що лежать напоготові в шухлядах армії та спецслужб. Тож трагічна іронія полягає в тому, що Олександр Лукашенко, можливо, правий в одному: диктатор, який десятиліттями брехав та зраджував свій народ, під час виборчої кампанії застеріг від небезпеки бути поглиненим Росією; його повалення може водночас означати і кінець державної самостійності Білорусі.
Зміни зсередини
Громадяни Білорусі здолали страх і апатію, вони здійнялися проти придушення та стеження. Попри всі прогнози Світлана Тихановська та її спільники зробили те, що ще кілька тижнів тому здавалося неможливим: за допомогою посмішок вони створили громадянську альтернативу Лукашенкові та його владному апарату. Зсередини білоруського суспільства, без жодної допомоги чи впливу ззовні.
Це так само один із уроків подій у Білорусі: політичні зміни відбуваються зсередини. Визнання цього - противага всім тим брехунам, які говорять, що демократичні перевороти на пострадянському просторі були скеровані іноземними агентами. У Москві так само ретельно замисляться й над цією правдою виборної ночі в Мінську.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.