Як це вдалося Жан-Клоду Юнкеру? Мабуть, під час свого візиту в Білий дім голова Єврокомісії домігся більшого, ніж сам сподівався. Адже за підсумками зустрічі було оголошено "нову фазу дружби й тісних торговельних відносин", а також переговори, мета яких - скасування всіх митних зборів та інших торгових бар'єрів. І це після кількох тижнів і навіть місяців агресивної риторики адміністрації Дональда Трампа, спрямованої проти ЄС, а особливо проти Німеччини.
Тож якихось великих сподівань від зустрічі напередодні ніхто не плекав. Упродовж останніх тижнів Дональд Трамп ще нарікав на "несправедливі" торговельні практики європейців, називав ЄС супротивником США і погрожував запровадженням високих ввізних митних зборів на європейські автомобілі. Всі ці заяви й погрози американський президент поширював у соцмережі Twitter, виголошував в інтерв'ю та під час промов перед своїми прихильниками. Ще за день до візиту Юнкера до США в Брюсселі в кулуарах визнавали, що прориву ніхто не очікує.
Спротив Трампу - навіть у США
Почасти одним із факторів успіху Юнкера став талан, адже йому неабияк пощастило. Либонь, саме тоді, коли на нього чекали в Вашингтоні, спротив проти курсу Трампа на загострення торгового протистояннядосяг критичної маси.
Адже крім обурення з боку іноземних торгових партнерів Сполучених Штатів, дедалі більше критики лунало з Конгресу та лав власної партії Трампа. Опонентами господаря Білого дому стали навіть його традиційні прихильники - спілки підприємців і фермерів із Середнього Заходу США. Останні тепер дедалі більше потерпають від політики їхнього президента, котрий вирішив одночасно розбити глек з китайцями, японцями, канадцями, мексиканцями та європейцями.
Звісно, Дональд Трамп ніколи б не визнав, що ступив на хибний шлях чи помилився. Та, мабуть, імпульсивний популіст у Білому домі таки збагнув, що зараз дуже вдалий момент для того, щоб посунути акцент з протистояння на співпрацю (принаймні, тимчасово) і подати це своїм прихильникам як перемогу.
Успіх завдяки згуртованості
Але насправді досягнуте - однозначна перемога Європейського Союзу. І це - теж частина відповіді на питання, як Юнкеру це вдалося. Європейці трималися одностайно разом, коли Трамп, вдаючись до образ та погроз, хотів змусити їх до поступок. На тиск вони відреагували тиском у відповідь, і не поступилися навіть тоді, коли президент США заговорив про дошкульні ввізні мита на європейські автомобілі.
Щоправда, без поступок теж не обійшлося. ЄС, приміром, зголосився імпортувати більше скрапленого газу зі США, а ще купувати в американців соєві боби й іншу сільськогосподарську продукцію. І саме цю частину домовленостей з Юнкером Трамп подаватиме своїм прихильникам як значний успіх. А щодо переговорів навколо угоди про вільну торгівлю промисловими товарами, які Трамп кілька днів тому згадав у одному з дописів у Twitter, він, певно, скаже: "Ось погляньте, я змусив європейців сісти за стіл переговорів".
Новий старт для "TTIP light"?
Але річ у тім, що ЄС завжди прагнув укладення саме такої угоди. Перемовини, які скоро мають розпочатися, виходять на таку собі версію "light" запланованої ще раніше Трансатлантичної торговельної угоди (TTIP). 2017 року Трамп з великим галасом вийшов з переговорів щодо цієї угоди.
Звісно, тут знову простежується притаманна для Трампа поведінка. Немов невихована дитина, він руйнує те, що побудували інші, щоб потім знову зібрати фрагменти докупи й гордо проголосити, що все це спорудив лише він сам. Натомість Жан-Клод Юнкер, наче добрий дідусь, що поблажливо ставиться до свого невгамовного онука, не зважав на такі дитячі витівки Трампа. Та й нехай, якщо це піде на користь європейській економіці і тому, що залишилося від трансатлантичної спільноти.
Уроки для ЄС і Трампа
Однак саме на цей урок останнього епізоду "Трамп-шоу" європейці мають особливо зважати. Адже він довів, що лише стійкість і єдність привели ЄС до успіху.
І взагалі Трамп - це втілення саме того, що американці називають "schoolyard Bully", тобто "шкільний розбишака". Такого як він не погамуєш готовністю до компромісу і раціональними аргументами. На таких як він враження справляють лише сила і розуміння з власного досвіду, що можна отримати по носі, якщо намагатимешся кривдити та шантажувати інших.
Європейцям варто не забувати про це й тоді, коли скажений господар Білого дому незабаром знову переживатиме один зі своїх нападів і вкотре зруйнує все, досягнуте досі. Це може трапитися вже завтра, з наступним дописом у Twitter.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.