Коментар: Розпочалася найбільша криза Путіна

Зміст нинішньої великої річної прес-конференції Володимира Путіна, з позиції самого російського президента, можна було б передати за допомогою кількох слів: у питаннях зовнішньої політики Росія права у будь-якій ситуації, а він - Путін - попри турбуленції рубля тримає все під контролем.

Хоч Путін і готував свій народ до важких економічних часів, проте, за словами російського президента, найпізніше за два роки світова економічна кон'юнктура знову підскочить, а Росія на той час уже достатьно переформатує свою економіку. До того часу долати труднощі допомагатимуть великі російські золотовалютні резерви. Нещодавні кроки центробанку та уряду, покликані підтримати рубль, Путін розцінив схвально, назвавших їх правильними заходами.

Суттєве підвищення ключової ставки Центробанком РФ до 17 відсотків річних - правильний інструмент з точки зору ринково-економічного вчення, аби посилити курс рубля. Утім, чи запрацює концепція Путіна так просто - під питанням.

Чи стане грошей?

Звісно що золотовалютні резерви загальним обсягом близько 420 мільярдів доларів США - добра "підстилка" для того, щоб пережити економічні та передусім соціальні труднощі. Та попри цю відносно велику суму виникає абсолютно серйозне запитання, чи вистачить цих грошей для вирішення всіх проблем. Адже російська держава стоїть перед збільшенням видатків не лише через те, що потрібно підтримувати рубль. Путін радше пообіцяв, що відповідно до інфляції мають зростати пенсії та зарплати бюджетників - ці обидві великі соціальні групи є основою для його влади.

Водночас банки та передусім такі великі державні компанії, як "Роснефть", "Газпром" та "РЖД", потребують масивної фінансової допомоги. До кінця 2015 року російські компанії, серед них переважно державні підприємства, мають здійснити виплати за борговими зобов'язаннями загальним обсягом 130 мільярдів доларів США. І це на тлі західних санкцій у фінансовому секторі, які, як відомо, ускладнюють рефінансування старих кредитів для російських підприємств.

Як за умов зменшення державних надходжень через падіння світових цін на енергоносії, скорочення золотовалютних резервів, дедалі більшої інфляції та ключової ставки центробанку 17 відсотків на нові кредити взагалі може бути проведена диверсифікація російської економіки - велика загадка. У будь-якому разі, дуже важно уявити, що російська держава чи провідні державні підприємства найближчими роками зможуть здійснювати великі інвестиції в проекти в сферах інфраструктури, освіти чи охорони здоров'я.

Структурні проблеми

Нинішні труднощі, до того ж, посилюються через те, що вже роками відомі структурні проблеми російської економіки нікуди не зникли. Орієнтована на виробництво сировини економіка Росії має бути перебудовано на господарство високих технологій, сучасної промисловості та розвиненої сфери послуг. Найбільшим прорахунком російської політики під керівництвом Володимира Путіна якраз і є те, що цей необхідний курс на модернізацію не проводився послідновно за останні 14 років на тлі вигідних зовнішньополітичних та ринкових умов.

Агресивна політика стосовно України призводить сьогодні до того, що Росія не може рухатися шляхом модернізації разом із Заходом, а має робити це під впливом санкцій та на тлі взаємних погроз.

Криза зводиться до системного питання?

Та те, що нинішня економічна модель Росії більше не функціонує, це лише частина вибухонебезпечного політичного рівняння, яке чинитиме на президента Путіна величезний тиск. Адже якщо економічна стратегія Путіна не спрацює, швидко виникне питання політичної відповідальності. І тіньовий бік високого рівня підтримки Путіна полягає в тому, що в російській політиці немає більше нікого, хто підходив би на роль цапа-відбувайла. Як би не звали прем'єр-міністра чи очільницю центробанку, відповідальність за все у Росії Володимир Путін несе сам.

Нинішня криза таким чином - це не просто економічна криза Росії, але й найбільша політична криза Володимира Путіна. На річній прес-конференції він фактичто попросив дати йому для її розв'язання два роки. Цікаво буде подивитися, чи народ та передусім російська еліта дадуть йому цей час.

Інґо Маннтойфель, керівник відділу Європи та головний редактор російської редакції Deutsche Welle