Чекали справді не марно: Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) починає виборчий рік по-бойовому. Те, що знову балотується Анґела Меркель, ЗМІ вже давно розжували, а суспільство перетравило. Тим часом зміни в керівництві соціал-демократів дають новий рясний ґрунт для обговорень і дискусій.
Популярний майже як Меркель
Новий голова партії та кандидат у канцлери може позмагатися з Меркель за популярністю. І у нього кращі шанси стати канцлером, ніж у будь-якого іншого соціал-демократа за останні десять років. Мартін Шульц - затятий європеєць, обдарований комунікатор, небезпечний у нападі, упевнений в захисті. Ще один соціал-демократ невдовзі стане президентом: Франк-Вальтер Штайнмаєр, багаторічний міністр закордонних справ. Він хоч і не видатний оратор, але є тим, кому німці довіряють - у рейтингах популярності Штайнмаєр багато років попереду.
Міністри закордонних справ традиційно лідирують в опитуваннях - можливо, і Зіґмар Ґабріель додасть собі пару балів за рахунок пересадки в це крісло. Але головне - німці раптом знову помітили цю партію. І помітили її не як молодшого партнера в широкій коаліції, чиї успіхи завжди приписуються Анґелі Меркель та її Християнсько-демократичному союзу (ХДС), а як самостійну політичну силу - як партію, що має потужного кандидата в канцлери, котрий стоїть поза урядовими справами і не зв'язаний кабінетною дисципліною. Її помітили також як партію, що може зосередитись на ключових завданнях соціал- демократії - виступати за соціальну справедливість і підтримувати слабших у суспільстві. І це є найважливішим - наочно продемонструвати виборцям, що зовсім не байдуже, кого вони оберуть, що між "тими там нагорі" цілком є відмінності.
СДПН залишається європейською
Але одна риса залишається спільною як для ХДС, так і для СДПН - це безумовна відданість європейській єдності. Націоналізм, що піднімає голову в багатьох куточках Європи, не притаманний жодній з партій, представлених у Бундестазі, навіть у цей виборчий рік.
Грати і вигравати - не одне й те саме. І СДПН дала зрозуміти, що не хоче задовольнятися роллю просто учасника політичного життя і просто обиратися до Бундестагу. Після багатьох років слабкості соціал-демократи нарешті мають шанс стати справжньою альтернативою для Німеччини.