Кадри того, що відбувається у США, приголомшують, але не дивують: палаючі поліцейські машини, розгромлені магазини, поліцейські, які примушують людей лягати обличчям на землю, і демонстранти, які, попри це, не припиняють протестувати.
Кадри відео з афроамериканцем Джорджем Флойдом, який задихається під вагою білого офіцера поліції, котрий притиснув коліном шию затриманого, шокують. Однак таке для США теж не є новим. Вони нагадують протести в Фергюсоні у штаті Міссурі у 2015 році через вбивство білим поліцейським беззбройного афроамериканця Майкла Брауна або в Лос-Анджелесі 1992-го року, коли заворушення викликало побиття чорношкірого громадянина США Родні Кінга. Нинішня ситуація змушує згадати і про поліцейське насильство, і лінчування чорношкірих під час руху за громадянські права. Все це в США бачили не один раз.
Нинішні масові протести охопили країну в часи кризи. Пандемія COVID-19 забрала життя понад 100 тисяч людей, більше 30 мільйонів американців втратили робочі місця. Країну роздирають на частини соціальні протиріччя, викликані різницею в зарплатах і доходах, а також політична поляризація. Є відчуття, що США досягли межі. Майбутнє країни здається невизначеним і похмурим.
Расизм нікуди не зник
Під час локдауну, запровадженого у США на тлі поширення коронавірусу, зникла більшість ознак звичного повсякденного життя. При цьому фундаментальні і структурні проблеми в країні нікуди не поділися. Одна з них - укорінений в системі расизм, проявів якого було достатньо в останні місяці.
У лютому в мережі з'явилося відео вбивства молодого чорношкірого американця Ахмада Арбері зі штату Джорджія, застреленого під час пробіжки двома білими. На іншому відео жінка в Центральному парку Нью-Йорка у відповідь на прохання чорношкірого чоловіка взяти на поводок собаку, як того вимагають правила, телефонує у поліцію та скаржиться на "афроамериканця", що буцімто "погрожує" їй та її собаці.
Ще одним непрямим наслідком систематичного расизму став той факт, що летальність від COVID-19 серед афро- і латиноамериканців в США пропорційно є вищою, ніж серед білих американців. При цьому акції протесту проти обмежувальних заходів у низці штатів США влаштовували білі демонстранти: вони захоплювали регіональні адміністративні центри, кричали на поліцейських, погрожували їм і навіть плювали в них - і правоохоронні органи затримували їх з крайньою обережністю.
Поляризація суспільства блокує прогрес
Як і майже будь-яка інша тема у США зараз, роль поліції та системи кримінального правосуддя розглядаються через призму політики та расового питання. Рух Black Lives Matter ("Життя чорних мають значення") виник після протестів у Фергюсоні в 2015 році. Відповіддю йому став рух під девізом All Lives Matter ("Всі життя важливі"). Цей слоган був покликаний наголосити, що США вже давно подолали проблему расизму, і що колір шкіри більше не має значення. Девіз Blue Lives Matter ("Життя поліцейських важливі") використовують ті, хто бачить в поліцейських героїв і вважає критику на адресу співробітників правоохоронних органів за застосування насильства невиправданою.
Не дивно, що останні два гасла популярні переважно в колах досить консервативних білих американців. Адже опитування неодноразово показували, що ядро електорату республіканців - білі та пенсіонери - довіряє поліції більше, ніж інші групи. Лише невелика частка латиноамериканців, афроамериканців, молоді та демократів поділяють цю довіру.
Читайте також: Трамп пригрозив застосувати армію для придушення заворушень у США
Поділ країни за демографічними ознаками, кольором шкіри і етнічною приналежністю в 2020 році досяг нової кульмінаційної точки. Такі опортуністичні політики, як Дональд Трамп, стежать за збереженням цього статусу-кво. Обрання Трампа стало прямим результатом поляризації і культурних воєн. Непримиренні полярні позиції перешкоджають будь-якому прогресу і підсилюють вразливість Америки перед заворушеннями і насильством на вулицях.
Час покласти край байдужості
На це вказують статистичні дані, це підтверджують дослідження, а такі відео, як із затриманням Джорджа Флойда, демонструють: афроамериканці незрівнянно частіше стають мішенню поліції. Однак багато білих американців не можуть і не хочуть визнати, що система правосуддя і поліція захищають лише їх, і вони виграють від цього. Їм також важко визнати і те, що расизм глибоко укорінився в суспільстві, і що державні структури необхідно терміново реформувати, щоб вони служили всім громадянам рівною мірою.
Читайте також: Знімальна група DW потрапила під обстріл у Міннеаполісі
Єдина причина, через яку досі не були проведені ці реформи і не відбулося примирення, - це нездатність білої Америки розібратися зі своїми власними привілеями і проявити співчуття до того, з чим мають справу меншини. Але це необхідно зробити, щоб вирішити проблему. Етнічні меншини в США самі не можуть змінити систему, яка ставить їх в явно невигідне становище, також їх не слід змушувати намагатися це зробити. Якщо згадати історію, чорношкірі в Сполучених Штатах могли домогтися корінних змін лише тоді, коли їх підтримували білі співгромадяни - наприклад, під час руху за скасування рабства, за надання чорношкірим виборчого права або за громадянські права чорношкірих.
Байдужості білих американців треба покласти край. Однак, чи можна цього добитись у той час, коли люди дедалі більше віддаляються одне від одного, коли панує політична поляризація? Цей виклик ніколи не був таким складним, а ставки настільки високими. А для того, щоб відбувся прогрес у подоланні забобон і міжрасового насильства, необхідно, щоб білі американці припинили миритися з систематичним расизмом.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не співпадати з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.