Коментар: Як закінчити війну в Сирії?
Громадянська війна у Сирії триває вже більше чотирьох років. Понад чверть мільйона людей загинули, мільйони стали біженцями - вони застрягли у Лівані, Туреччині або Йорданії. А нині - після марних сподівань, що війна закінчиться, - ці люди перебувають на шляху до Європи.
Війна продовжує підживлювати війну
Сирія перебуває у стані розпаду протягом тривалого часу. Башар Асад все ще може правити у Дамаску та в алавітських регіонах країни, але "Ісламська держава" (ІД) і не менш жорстока джихадистська організація "Фронт Аль-Нусра" ведуть бойові дії у великих частинах країни. Іноді демократичним повстанцям вдається захопити місто або два. І немає сумніву: війна ще кровоточить і буде тривати довгий час, перш ніж її сили вичерпаються.
Що можна зробити? З одного боку, це військова відповідь. Чи має Захід атакувати? На чиєму боці він повинен бути? І, насамперед, проти кого має бути Захід? Проти "Ісламської держави"? Це, безумовно, матиме сенс, але не буде ефективним лише завдяки повітряним ударам. Той, хто оголошує війну самопризначеному халіфу аль-Багдаді (лідер джихадистів з "Ісламської держави". - Ред.), побічно підтримує Асада в Дамаску. Звісно, ніхто не хоче цього, адже на Асаді лежить найбільша провина за жертви в Сирії. Ніхто не хоче битися на два фронти проти Асада та "Ісламської держави", не кажучи вже про введення сухопутних військ. І це правильно.
Дії Туреччини проти "Ісламської держави" і бойовиків "Робітничої партії Курдистану" (PKK) свідчать, до речі, наскільки складними є подібні операції. І, зрештою, як мало успіху вони мають.
Варіант складних переговорів
Дипломатичний вибір або, точніше, дипломатична спроба розв’язання конфлікту - залишається. Це спрацює лише за умов, якщо Асад візьме участь і буде запрошений за стіл переговорів. Це обурило б демократичних супротивників Асада, але, можливо, вони могли б змиритися з цим, якби була надія, що це тільки тимчасовий фактор. Асад відмовляється піти у відставку за власним бажанням. Крім того, куди б він подівся? Тож Росія та Іран, ймовірно, мали б вступити в гру як переговорники.
Потім неминуче відбувся б великий раунд переговорів: з Вашингтоном, Москвою, ЄС, Іраном та Саудівською Аравією, яка є одним з найбільш палких супротивників Асада і конкурентом Ірану в боротьбі за панування у цьому мусульманському регіоні. Це і є точка, в якій ситуація стала б особливо складною, якщо не нерозв'язною. Можливо, було б краще провести переговори без цих двох країн. Але чи погодяться вони?
Саудівська Аравія з підозрою спостерігає за зростанням Ірану і його поверненням у світову політику після укладання ядерної угоди. Ер-Ріяд хотів би зірвати це повернення і навіть об'єднати зусилля з Ізраїлем, який вважає ядерну угоду фатальною помилкою.
Тоді прагнення до врегулювання шляхом переговорів у кінцевому підсумку перетворюється у дипломатичну гру в бісер. Перспективи змін примарні і, до того ж, вимагали б виснажливого процесу. Знадобилося б надто багато часу, щоб допомогти пригнобленому народові Сирії. При цьому і військові операції також були б марними, оскільки вони не обіцяють успіху. Тож що можна зробити, аби покласти край цій божевільній громадянській війні? На даний момент відповіді на це запитання не знає ніхто.