Як могло дійти до цього повного провалу політичного класу Іспанії у вирішенні проблеми, у якій він узагалі-то має так багато досвіду? Ні, мова не про загрозу відділення Каталонії, а про перемовини щодо нового статуту автономії Каталонії, одного з тих, які мають всі інші 17 регіонів Іспанії.
Після вироку Конституційного суду Іспанії, який у 2010 році встановив невідповідність конституції країни деяких статей погодженого перед цим з центральним урядом статуту автономії, Мадрид мав би простягнути руку і звернутися до каталонців. Багато жителів регіону сприйняли вирок Конституційного суду як приниження. Чого вартий підпис короля і схвалення двох палат парламенту, якщо в результаті долю каталонців вирішує суд у Мадриді?
Чому каталонцям не надали особливих прав?
Жителі Каталонії мали і мають повне право скаржитися. У їхньому регіоні виробляють близько 20 відсотків іспанського внутрішнього валового продукту. Але розподіл податкових надходжень централізовано контролюється з Мадрида і не є особливо вигідним для каталонців. Крім того, два інші регіони - Країна басків і провінція Наварра - володіють особливими правами, яких не мають ні Каталонія, ні інші регіони. Обидві провінції на півночі країни мають право самостійно стягувати податки та володіють широкою бюджетною автономією. Чому Каталонія не має таких самих прав?
Жорстке негативне ставлення іспанських консерваторів у Мадриді до особливих прав для Каталонії стало, звісно, хорошою поживою для сепаратистів та популістів у Барселоні. Вони дуже вміло апелювали до почуттів каталонців, що у демократичній країні їм не можна заборонити висловлювати власну думку. І що вони принаймні мають право самостійно вирішувати, хочуть залишатися з Іспанією чи ні. Референдум у Каталонії був нелегальним, і право - на боці прем'єр-міністра Маріано Рахоя, це правда. Але хороша політика точно не означає жорсткого дотримання законодавства без будь-якої емпатії та усвідомлення суб'єктивного сприйняття права громадянами.
Втрачений шанс
Маневри обох сторін привели їх до повного мовчання та відсутності ідей. Навіть королю нічого іншого не спадає на думку, крім як гнівно дивитися в камеру і повністю повторювати те, що каже Рахой. При цьому в його руках був ключ до риторичного роззброєння та виходу із кризи! Це, можливо, було шансом усього його життя - виголосити історичну промову, як це свого часу зробив його батько в ніч військового перевороту 1981 року. Він міг би звести мости, якби чесно висловив жаль з приводу жорстких дій поліції у Барселоні 1 жовтня. Також він міг би сказати одне чи кілька речень каталонською мовою. Та передусім він міг би закликати обидві сторони негайно розпочати діалог і розробити новий статут автономії для Каталонії. Шкода. Тепер йому взагалі не варто висловлюватися - свій шанс він втратив.
Зараз громадяни країни мають самі взяти слово. На вулицях та в інтернеті вони тисячами закликають політиків виконувати свою роботу - нарешті говорити одне з одним!