Циганське питання

З грудня 2009-го року громадяни Сербії та Македонії більше не потребують в’їзної візи для поїздок Шенгенською зоною. Чимало громадян циганського походження з цих країн знайшли у такий спосіб стежку, яка, як вони вірять, забезпечить їм краще життя на Заході. Потік циганських шукачів притулку невпинно зростає, але досі жодного з них не було визнано політичним біженцем.

Для боротьби з цим явищем уряд Македонії вирішив вжити низку заходів. Серед іншого, у праві виїзду буде відмовлено особам, які раніше намагалися перетнути кордон без чинних документів. Заплановано також і криміналізацію "зловживання пошуками політичного притулку". Ті, кому у наданні притулку вже відмовляли, будуть внесені до спеціального реєстру прикордонної служби. Таким чином прикордонники зможуть відмовляти у виїзді за кордон.

Правозахисники критикують

У грудні 2011-го року міністри внутрішніх справ країн ЄС погодилися з пропозицією Єврокомісії тимчасово повернути візові вимоги для громадян Сербії та Македонії у разі, якщо потік шукачів притулку з цих країн й далі зростатиме. Тиск з Брюсселя чималий й стосується саме проблеми циганських біженців.

Водночас німецька правозахисна організація ProAsyl цей підхід Єврокомісії критикує, вказуючи на порушення прав людини. Такої ж думки дотримується й громадський активіст Зільке Маєр-Вітт, яка зараз залучена до кількох інтеграційних проектів для циган та інших меншин у македонській столиці Скоп’є. "Це просто неймовірно, позбавляти людей права на пересування. Це вже балканська традиція, не маючи грошей, їхати на заробітки на Захід. А що ще залишається робити людям, які не мають тут жодної перспективи?", - запитує вона.

Маєр-Вітт каже, що на власні очі могла пересвідчитися у скрутному становищі ромів у Скоп’є. "Можна бачити як ціла циганська родина їде містом на кінній бричці. Вони збирають пластикові пляшки, здають їх горами, щоби потім отримати за них аж один євро", - розповідає вона.

Вигідно, навіть в очікуванні на відмову

Для людей, затиснутих повним безгрошів’ям і бідністю, прохання надання політичного притулку є вигідним й з економічної точки зору. Згідно з дослідженням незалежного інституту Європейська ініціатива стабільності, біженці, які попросили притулку, в ФРН, Бельгії чи Швеції щомісяця отримують близько 700 євро на життя з розрахунку на родину з 4 осіб та безкоштовне медичне страхування.

Про це у себе на батьківщині зубожілі македонські цигани можуть лише мріяти. Згідно з цим же дослідженням, у Німеччині процес розгляду клопотання про надання притулку від балканських циган триває близько 7 місяців й завершується відмовою. Але у цей період циганська родина має дах над головою та достатньо коштів для життя.

Цигани з Македонії не отримують політичного притулку у ЄС, оскільки не зазнають переслідувань у країні походження. Роми мають своїх депутатів у парламенті Македонії. У комісії, яка розробляла план заходів у боротьбі зі зловживанням пошуку притулку, був й представник з циганської громади. Він планує запустити для ромів роз’яснювальну компанію, наголошуючи на безперспективності подання клопотань про статус біженця.

Повсякденні утиски

І хоча цигани представлені у парламенті, це ще не означає, що їх не дискримінують у побуті, каже Мартін Штокманн з благодійної організації Caritas в Ессені. Упродовж 15 років він займався проектами для циган у Македонії. "Людей відсіюють тільки за кольором шкіри чи етнічним походженням, але насамперед через їхнє маргінальне становище у суспільстві", - каже він.

Запровадження таких обмежень на пересування - безперечно є порушенням фундаментальних прав, впевнений Штокманн. Тут, на його переконання, йдеться про конфлікт між свободою громадянина та спробами кандидата на вступ до ЄС Македонії наблизитися до здобуття повноправного членства.