Свідок у справі Сенцова

Основні обвинувачення у справі Олега Сенцова базуються на свідченнях двох свідків - Олексія Чирнія та Геннадія Афанасьєва, які погодилися на співпрацю зі слідством, перебуваючи в ув’язненні. Чирній та Афанасьєв відбувають семирічний термін позбавлення волі. Проте 31 липня під час судового засідання Афанасьєв заявив, що відмовляється від своїх свідчень, "адже вони були дані під тиском". Згодом у розмові зі своїм адвокатом Олександром Попковим, він детально описав тортури, які застосовувалися проти нього. "Били по голові рукавицями, аби не залишати відбитків. Йому надягали протигаз та вставляли шланг. Коли він вдихав повітря, йому влили якусь рідину, відразу почалася нудота. Його нудило у протигаз, і він цим захлинався. Також його катували електричним струмом, приєднували дроти, також і до статевих органів. Він був змушений погодитись, не витримав катувань", - повідомив пресі адвокат Афанасьєва.

Цими днями у Києві проходить виставка фоторобіт Геннадія Афанасьєва, організована його друзями та мамою. Під час публічного заходу на підтримку засудженого, DW поспілкувалась із мамою Афанасьєва, Ольгою, яка вперше дала коментарі пресі.

Deutsche Welle: Ольго, розкажіть, будь ласка, чим займався Геннадій до ув'язнення? І чому Ви вирішили зробити цю фотовиставку у Києві?

Ольга Афанасьєва: Гена давно почав професійно цікавитися фотографією. Він займався цим постійно, це було його хобі та робота. Він весь час був у процесі - знімав, редагував, ретушував фото. Окрім цього займався спортом, не курив та не пив. Я не знаю, коли можна було встигати у цей час займатись якоюсь терористичною діяльністю, яку інкримінують Гені. Зробивши фотовиставку, ми б хотіли привернути увагу до Гени, щоб люди більше дізналися про нього. Цими фото показати, що він духовна людина, естетично розвинена... Тероризму у цих фото нема.

Пригадайте події минулого року. Що Ви пам'ятаєте про настрої Геннадія? Як Ви дізналися про затримання?

Від початку Майдану він не зовсім поділяв ці погляди, але, побачивши все на власні очі, його позиція стала чітко окресленою та проукраїнською. Я знаю, що він ходив на мітинги, але мені розповідав, що вони обговорювали те, як організувати надання першої домедичної допомоги, якщо почнуться якісь зіткнення. А 9 травня з друзями ми поїхали на святковий парад до Севастополя, а Гена залишився в Сімферополі, бо мав плани піти на парад там, а потім зустрітися з друзями. Десь близько п'ятої вечора мені зателефонували співробітники ФСБ та сказали, що мого сина затримали. Після того, вперше я його побачила місяці через два. Під час побачення ми не могли обговорювати жодні питання, що стосувалися обставин його затримання. На моє питання “Чи тебе катували?” людина присутня у кімнаті перебила мене та сказала, що я не маю права таке запитувати.

Чому він зробив свою заяву тільки зараз?

Він хотів би зробити цю заяву раніше, ще під час свого суду. Але він відбувався у закритому порядку і окрім мене там нікого більше не було. Ця заява не мала б жодного сенсу. Я ніяк не могла вплинути на розголошення цієї інформації. Але, зробивши це, він, перш за все, не став в'язнем власного сумління.

Коли Ви в останнє його бачили? Як він себе зараз почуває?

18 серпня у нас з ним було побачення. Це вже було після його зізнання. До нього знов приходили та били, про це він розказав адвокатові. Зараз його ніхто не чіпає вже. Під час зустрічі його дуже цікавило, як відреагували люди на цю заяву та моя власна думка про це. Зараз він перебуває у СІЗО Ростова, умови утримання не дуже хороші, харчування погане - він схуд вдвічі... Гена вчить зараз іспанському мову, читає багато літератури по фотографії, Ремарка та іншу класику... Він, звісно, переживає за мене більше, ніж за себе. Бо я йому сказала, що поїду у будь-яке місце, де він сидітиме. Але, коли я приїхала, він морально вже був зовсім по-іншому налаштований. Здається, що він склав у голові всі пазли щодо того, що відбулось. І видно, що ця система зачепила його особисто. І він їй пручається та готовий боротися й надалі. Гена сказав, що це неможливо було витримати, але тепер, навіть якщо його вбиватимуть - він не здасться.

Чи розуміє Геннадій, що перегляд справи може збільшити термін позбавлення волі?

Так, я запитала в нього про це. Він відповів, що буде сидіти стільки, скільки треба. Але не зможе сидіти за те, чого не робив. "Якщо 15, то нехай буде 15 - мені ще й далі якось з цим тягарем жити, тому я так вирішив", - сказав мені він. Найбільше я боюся періоду етапування, тому що це неконтрольований процес, який може тривати місяцями. І з ним у цей час може статися все що завгодно.

Ви й досі живете в Криму. Чи відчуваєте Ви якийсь тиск на себе, осуд від сусідів, знайомих?

Якщо це можливо назвати "живу"... Сусіди все знають, мене підтримують. Гена ріс у них на очах, вони не вірять у все це. Будь-яка свідома людина дає тверезу оцінку тому, що відбувається. Звісно, цей процес є політичним, і на таке саме вирішення - політичне або дипломатичне - я сподіваюсь.