Чому в Дрогобичі скандал через табличку офіцерові вермахту
15 серпня 2017 р.
У Дрогобич на Львівщині спалахнув "історичний" скандал. Низка місцевих політиків і громадських активістів вимагають демонтувати меморіальну дошку на вшанування "праведника світу", офіцера вермахту Ебергарта Гельмріха (Eberhart Helmrich), який у роки нацистської окупації рятував життя місцевим євреям. Формальна підстава для демонтажу: дошку повісили без формального погодження на сесії міськради. Однак цей факт залишався непоміченим майже півтора місяці.
Ідеологічне непорозуміння
Однак 8 серпня на засіданні "Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини" (БНСД) депутат Львівської облради від "Блоку Петра Порошенка" Михайло Задорожний за підтримки окремих місцевих політиків запропонував демонтувати пропам'ятну дошку. “Я - не проти особи, я - проти ідеології, яку він представляв. Ми ж маємо закон про декомунізацію. Ми засуджуємо нацистську ідеологію і комуністичну. Він був представником нацистської ідеології, яку він приніс, прийшовши в Україну", - заявив депутат. За словами Задорожнього, він озвучує позицію усього БНСД, бо, мовляв, багато його членів бояться коментувати дражливу тему.
Мер Дрогобича Тарас Кучма, який підтримує встановлення дошки, у коментарях місцевій пресі відреагував на критику гостро, назвавши вимогу зняти меморіальний знак "проявом рагулізму". Попри вчинений скандал довкола вшанування, офіційних звернень від активістів до міської ради не було, каже він у розмові з DW. За словами Кучми, у Дрогобичі про праведника світу майже нічого не знають. Міський голова пояснює це тим, що не залишилося тих, хто міг би пам’ятати, а родичі тих, кого він врятував, живуть в інших країнах.
Встановлення дошки на будинку на вулиці Івана Франка, де жив німецький офіцер, ініціювала ізраїльська позаурядова організація "Дрогобич-Борислав", а спонсором її виготовлення був Ґеорґ Ґусман (Georg Gusman), представник німецької "Фундації примирення та спокути". Ініціатори - здебільшого діти тих, хто постраждав від Голокосту в Дрогобичі. Так вони хотіли віддячити німцеві за спасіння їхніх батьків. На таблиці вказано: "В цьому будинку під час німецької окупації (1941-1944 рр.) проживав керівник економічного відділу дистрикту Дрогобич Ебергард Гельмріх. Він та його дружина Доната врятували життя сотням євреїв Дрогобича та околиць". Напис зробили англійською, польською, українською та івритом.
Офіцер вермахту, таємний антинацист
Білявий і високий майор вермахту Ебергард Гельмріх, народжений 1899 року в Гамбурзі, мав класичну "арійську" зовнішність, але відкидав націонал-соціалістичну расистську ідеологію. Разом з дружиною Донатою, ризикуючи життям, вони переховували та переправляли євреїв з Дрогобича до Польщі та Берліна. Скільки точно людей їм вдалося вберегти від газової камери, сказати складно. "Чи сімдесят, чи триста - найгірше було - не змогти врятувати всіх, хто просив", - згадувала згодом Доната Гельмріх.
Гельмріхи чинили спротив нацистській ідеології у свій спосіб. У 1941 році Гельмріх, експерт з питань сільського господарства, організував під окупованим Дрогобичем аграрний табір, у якому примусовими робітниками були "здорові працездатні молоді чоловіки та жінки". Переважну більшість становили євреї - близько 130 молодих людей, які отримали своєрідний захист тоді, коли інших тисячами відправляли до концтаборів. Про це йдеться у статті про Гельмріха в німецько-австрійській енциклопедії Праведників народів світу, укладеній єрусалимським меморіальним комплексом "Яд Вашем".
"Краще мертві батьки, ніж батьки-боягузи"
Гельмріх намагався робити все можливе, аби захистити євреїв від депортації або ж дати шанс утекти. Своїм підлеглим він наказав гуманно поводитися з робітниками-євреями, а водієві-поляку навіть наказував провозити євреїв через блокпости. Гельмріх у голодні часи також забезпечив їжею єврейську лікарню. "Краще у наших дітей будуть мертві батьки, ніж батьки-боягузи", - наводить слова Гельмріхів їхня донька Корнелія Шмальц-Якобзен (Kornelia Schmalz-Jacobsen), яка написала книгу про подвиг мами й тата.
У листопаді 1942 року до Дрогобича з Берліна прибула його дружина Доната. Повертаючись додому, вона забрала з собою двох єврейських дівчат-працівниць під виглядом хатніх робітниць-українок. Документально підтверджено шість таких випадків порятунку дівчат. Крім того, за даними свідків, ще багатьох єврейських жінок подружжя переправило до Польщі працювати хатніми робітницями. Багатьом з євреїв Гельмріх виготовляв фальшиві документи просто у підвалі свого будинку у Дрогобичі, зазначається в архівних документах.
Після війни Гельмріх, який розлучився з дружиною, переїхав до Нью-Йорка із новою коханою - єврейкою, яку врятував. Там екс-офіцер вермахту працював дрібним службовцем. У 1969 році він помер від раку у 70-річному віці, через чотири роки після визнання його в Ізраїлі праведником народів світу. Через 21 рік, 1986 року "Яд Вашем" долучив до цього переліку і Донату Гельмріх.
Надія на позитивне розв'язання конфлікту
Мер Дрогобича визнає, що формальна процедура із встановленням пам'ятної дошки Гельмріху справді не була дотримана. Утім, він не розуміє обурення. Поспіх із відкриттям мер пояснив тим, що у червні представники єврейської організації приїхали раптово і захотіли приурочити встановлення таблиці до річниці початку радянсько-німецької війни.
"Я не міг заперечити, коли побачив цих літніх людей і їхню радість від того, що їм вдалось це зробити. Вони казали, що живуть, бо були врятовані цими людьми. Мені в голову не приходило їм сказати "ні", бо не дотримана процедура", - каже міський голова Дрогобича. На його думку, такі люди, як Гельмріх, не мають національності, а є героями всього людства. "Ми не повинні ділитися на своїх і чужих. Це наша спільна історія”, - каже він.
На тлі претензій від політиків Кучма пообіцяв винести питання на голосування на найближчій сесії. Голова переконаний, що місцеві депутати проголосують за пам'ятну дошку. Скандал, попри неприємний присмак все ж піде на користь пам'яті німецького рятівника і самого Дрогобича, гадає Кучма. Тепер, каже він, більше людей захочуть дізнатись про Гельмріха.
У Дрогобичі, де до початку Другої світової війни кожен другий мешканець був юдеєм, залишилось чимало пам'яток єврейської спадщини. Тут найбільша в Західній Україні синагога, тут жив письменник і художник Бруно Шульц, а тепер - місто нарешті дізнається і про свого "дрогобицького Шиндлера".