Німецький експерт: Мат на Rustavi 2 - політична провокація

Скандальна вихватка грузинського журналіста Георгія Габунії на телеканалі Rustavi 2, який понад хвилину нецензурно ображав у прямому ефірі президента Росії Володимира Путіна, викликала різку реакцію керівництва Грузії та багатьох місцевих політиків. Про те, як основні політичні сили країни використовують антиросійську риторику для боротьби з опонентами, в інтерв'ю DW розповів голова відділення Фонду імені Генріха Белля (Heinrich-Böll-Stiftung) в Тбілісі Штефан Майстер (Stefan Meister).

DW: Чи можна розцінювати нецензурну лайку Георгія Габунії в прямому ефірі телеканалу Rustavi 2 на адресу Володимира Путіна як провокацію?

Штефан Майстер: Безумовно, це була провокація. Головне питання, яке всіх цікавить, на чию адресу її було спрямовано. Думаю, малоймовірно, що її об єктом були Росія, Путін чи російське керівництво. Тут ідеться передусім про внутрішню політику, про дві партії, які ведуть боротьбу одна з одною: опозиційний Єдиний національний рух (ЄНР) та правлячу "Грузинську мрію - Демократичну грузію". А телеканал Rustavi 2 відомий своєю антиросійською риторикою. Тож вони хотіли привернути увагу та влаштувати провокацію всередині Грузії, про Росію не йдеться.

Кому на руку подальша ескалація ситуації? Як виглядає сьогодні розклад політичних сил у Грузії?

Російська тема в Грузії - це своєрідниий тригер, який надзвичайно збуджує людей. Це можна було побачити під час масових акцій протесту 20 червня, які були викликані виступом у грузинському парламенті депутата російської Держдуми Гаврилова. Народ у Грузії дуже емоційно реагує на такі подразники. А дві основні політичні сили - "Грузинська мрія" Бідзіни Іванішвілі та "Єдиний національний рух" Міхеіла Саакашвілі - використовують цю тему для взаємних провокацій.

ЄНР постійно заявляє, що "Грузинська мрія" - це проросійська партія, яка в останні роки зміцнює відносини з Москвою. Лідера "Грузинської мрії" Іванішвілі звинувачують у тому, що в нього в РФ економічні інтереси, тому він представляє російські інтереси. Мені здається, що ці дві події - протести 20 червня та висловлювання Габунії на Rustavi 2 - свідчать про те, що перед парламентськими виборами, які відбудуться в Грузії наступного року, ми ще неодноразово спостерігатимемо політичні провокації зі згадками про Росію.

Як Ви оцінюєете реакцію грузинської влади, яка відразу попросила вибачення за інцидент на Rustavi 2?

20 червня, коли в країні після масових акцій протесту була напружена обстановка, минули години, перш ніж на це відреагували в уряді, в "Грузинській мрії". У випадку ж з матом на адресу Путіна всі сторони, всі політичні гравці миттю відреагували на виступ одного журналіста. Ми бачимо, що ситуацію розкручують у внутрішньополітичних інтересах. "Грузинська мрія" скористалася інцидентом, щоби виступити проти близького Міхеілу Саакашвілі телеканалу Rustavi 2, обвинувативши його в провокації, пов'язаній з Росією, та підриві грузинської політики.

У протилежному політичному таборі також використали висловлювання журналіста для обвинувачень на адресу супротивників. Мене вражає, наскільки швидко всі політичні сили відреагували на те, що сталося, заявили про свою непричетність та водночас вступили в дискусію про те, хто винний, хто представляє російські інтереси, і яким чином Росія маніпулює тим, що відбувається в Грузії.

Як, на Ваш погляд, російське керівництво може відреагувати на інцидент на телеканалі Rustavi 2?

Путін украй різко відреагував на масові акції протесту 20 червня: він видав розпорядження скасувати з 8 липня прямі авіарейси з Росії до Грузії та погрожував також можливим обмеження імпорту грузинського вина. Тож, зі свого боку, Росія підкидає хмизу у вогонь та намагається провокувати Грузію, посилити тиск на країну та її керівництво.

Я побоююся подальшого погіршення відносин між Тбілісі та Москвою. Я не бачу жодних ознак того, що Росія готова до миру, - навпаки, вона, можливо, накладе на Грузію ще більше санкцій, і це призведе до ще більшого дистанціювання Грузії від Росії.