Золоті резерви
24 жовтня 2012 р.
У кризові часи золото завжди вважається надійним резервним засобом. Нині, коли боргова криза загнала європейську спільну валюту в глухий кут, золото потрапило в поле пильної уваги політиків та Федеральної рахункової палати. Чи контролював Федеральний банк упродовж останніх років, як німецькі золоті зливки лежать у підвалах американського, французького і британського центрального банку? Адже саме там перебуває левова частка німецького золота. Тільки близько тридцяти відсотків може прихистити Федеральний банк Німеччини у своїх сейфах.
Федеральна рахункова палата – незалежне відомство, яке котролює фінанси країни, на замовлення Бундестагу з'ясовує, чи Федеральний банк Німеччини точно перевіряє свої золоті запаси. Протягом місяців контролери вимагають, щоб Федеральний банк контролював свої запаси за визначеною процедурою замість того, щоб лише час від часу звертати на це свій погляд або покладатися на письмові довідки закордонних центробанків.
Контроль за скарбами
Для Фолькера Гелльмаєра, головного економіста Bremer Landesbank, ця вимога є зрозумілою. Адже для центробанків діють ті ж самі правила, що і для усіх інших учасників фінансових ринків, переконаний він. «Те, що Федеральна рахункова палата серйозно до цього поставилася, це резонно та необхідно», - зазначає економіст. Німеччина володіє найбільшими після США (8133 тонни) золотими резервами у світі. Це має бути 3396 тонн вартістю понад 130 мільярдів євро. Зростання цін на жовтий метал може і надалі збільшувати вартість цих скарбів.
Золоті запаси – важлива складова резервів центробанків у єврозоні. За даними галузевого об'єднання World Gold Council, країни єврозони нині мають у своєму розпорядженні 10 787 тонн золота, сам Європейський центробанк має 502 тонни. Австрія, наприклад, 280 тонн. Греція, котра згрузла в боргах,- близько 111 тонн, Португалія – понад 382 тонни, а Іспанія – 281 тонну.
Чому німецьке золото взагалі зберігається в іноземних сейфах? Це пов´язано ще з часами холодної війни, коли був острах перед сутичками між Заходом і Сходом, між США та Радянським Союзом.
Ця гіпотеза виглядає правдоподібно, принаймні стосовно зберігання золота у США, каже економіст Вернер Абельсгаузер. Але розміщувати золоті резерви в таких сусідніх країнах, як Франція чи Великобританія - доцільність такого підходу, на його переконання, викликає запитання. Він вважає, що для цього були інші причини. Орієнтована на експорт Німеччина, за його словами, з кінця 1950-х, початку 1960-х років економічно квітла. Тоді країна також надавала кредити американцям, британцям і французам. Науковець припускає, що за допомогою кредитів укладалася джентельменська угода. На кшталт: окей, ми розміщуємо у вас свої гроші, а це забепечує довіру. Крім того, між рядків тут можна читати: «ви можете собі допомогти, якщо стане сутужно». Жестом у відповідь мало бути розміщення військ у Німеччині, каже професор Абельсгаузер. За його словами, німцям теж були потрібні амеиканські війська на їхній території, оскільки вони не хотіли перетворити свою країну на поле атомної битви.
Повернення золота
Федеральний банк Німеччини вже відреагував на вимоги Федеральної рахункової палати. За його даними, жодних сумнівів у репутації та безпеці закордонних сховищ золота немає. Все це доведено відповідною процедурою та засвідчено документально.
Натомість Федеральна рахункова палата теж не висловлює сумнівів у тому, що іноземні партнери заслуговують на довіру, але вона вимагає сильнішого контролю. Упродовж наступних трьох років до Німеччини мають перевезти 150 тонн золота з Нью-Йорка. Жовтий метал мають розплавити, щоб перевірити його якість і кількість. Потім його можна буде знову переробити на золоті зливки.
Навряд чи транспортування німецького золота назад до ФРН відбуватиметься так, як це зробили французи 1966 року. Подейкують, що йдеться про перевезення підводним човном з Нью-Йорка. Тодішній французький президент Шарль де Голль наполіг на тому, щоб золоті зливки перевезли до Франції. Він хотів за будь-яку ціну уникнути залежності від США.