Олександр Рар: На Заході Кучму ніхто не хоче бачити за ґратами

Deutsche Welle: Як Ви прокоментуєте порушення генпрокуратурою України кримінальної справи проти Леоніда Кучми за підозрою у причетності до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе?

Олександр Рар: Ситуація вкрай дивна. Звичайно, у випадку важкого убивства терміну давності не існує. Але у той самий час "касетний скандал" настільки вже відійшов у минуле, і, у принципі, доведено з усіх сторін, що це було дешевою спробою компрометації влади і боротьбою за владу, причому в близькому оточенні самого Кучми у той час. Там воювали Мороз, Марчук проти Кучми. Якби за цією справою справді щось серйозне стояло, то під час періоду влади "помаранчевої революції" хтось дуже б постарався дістатися до Кучми. Повірте мені, пані Тимошенко цим би стовідсотково скористалась, коли вона стояла на чолі уряду. Цього не відбулося. Зараз, за Януковича, це виглядає справді дивним.

Водночас існує така версія, що, мовляв, українське правосуддя стало європейським, просто за 11 років зібрали достатньо матеріалів, щоб відкрити справу проти Кучми. Так само, як у Франції через десять років відкривають серйозну справу проти французького президента, якого обвинувачують у шахрайстві. У Франції це скандал. Я гадаю, що в Україні не може так бути, тому що не думаю, що її правосуддя за останні десять років настільки європеїзувалося, що стало таким незалежним і проводить це розслідування. Звичайно, хтось маніпулює цією ситуацією. Це моє припущення. Я стовідсотково цього не знаю. Хтось зводить рахунки з Кучмою особисто.


DW: Кого Ви маєте на увазі?

Це швидше може бути спробою людей, які були арештовані свого часу, якимсь чином викручуватися. Мені так здається. Ті люди, які були, можливо, стовідсотково або частково пов'язані з цими справами, або покінчили самогубством, або сидять за ґратами. А вище поставлені до цієї справи жодного відношення не мали, тому що якби це було, то, повторюсь, за п'ять років правління "помаранчевих" це б розкрили. Але я не думаю, що ця справа піде далеко і серйозно. З мого погляду, доказів ніяких нема. І сам Кучма, наскільки я його знаю, за складом - людина, яка жодним чином не могла дати таке розпорядження. От просто не можу собі таке уявити.

DW: Ви допускаєте, що у Кучми є вороги в нинішній українській верхівці?

Ця людина керувала такою країною як Україна у часи дуже серйозних економічних турбуленцій, перерозподілу власності, коли від пера Кучми, починаючи від 1994 і закінчуючи 2004 роком ( десять років людина стояла при владі!), залежали долі цілих фінансових імперій. Президент сприяв, президент охороняв, призначав, керував, комусь давав, у когось відбирав. Природно, що в такої людини мають бути вороги, які, можливо, не отримали або не "відхапали" того, що хотіли.

DW: Одне із багатьох припущень, яке лунає в українських ЗМІ, – команді Януковича "справа Кучми" начебто потрібна для нормалізації відносин із Заходом.

Кучма не годиться для цієї ролі. У Кучми були великі проблеми із Заходом, але ніхто не забуде, що саме за Кучми Україна подолала великий шлях в напрямку економічних та ліберальних реформ в країні, за Кучми була створена та система, яку зараз на пострадянському просторі називають найбільш демократичною.

На Заході про "касетний скандал" ніхто не згадує. Кучма – не Мілошевич. Ніхто не хоче бачити його за ґратами. Я беру участь останніми роками в конференціях в Україні, в яких Кучма бере участь і сидить за тим же столом з такими людьми, як Білл Клінтон або Домінік Стросс-Кан та вищі керівники Європейського Союзу. Та не сідали б вони з ним за один стіл, не приїздили б на конференції, якби там щось було.

Інтерв'ю записав Захар Бутирський
Редактор: Володимир Медяний