Прагнення Каталонії до незалежності

Менш ніж за два тижні до запланованого референдуму щодо незалежності Каталонії від Іспанії плани регіонального уряду опинилися під питанням. Після обшуків в офісах представників уряду Каталонії організатори референдуму вперше визнали, що не можуть гарантувати його проведення. "Очевидно, що ми не можемо проголосувати так, як ми цього хотіли", - зазначив міністр економіки Каталонії Оріол Жункерас в ефірі місцевого телеканалу. Попри це він висловив упевненість у тому, що в голосуванні все ж візьмуть участь багато виборців.

Із протестами проти обшуків, під час яких були вилучені бюлетені та урни для голосування і більше десяти людей були заарештовані, на вулиці Барселони вийшли десятки тисяч людей. Багато хто тримав у руках каталонські прапори. Лунали гасла на кшталт "Геть окупантів" або "Де Європа?"

Що передувало референдуму

Унаслідок суперечки довкола призначеного на 1 жовтня референдуму, у разі позитивного голосування на якому уряд Каталонії обіцяє проголосити незалежність протягом 48 годин, в Іспанії розгорілася криза, яка довго тліла. Регіональний уряд Каталонії вже багато років прагне відокремлення регіону від Іспанії. Він неодноразово проводив опитування каталонців щодо їхнього ставлення до незалежності. 2014 року "за" проголосували 80 відсотків опитаних. При цьому, за оцінками, в опитуванні взяла участь лише третина жителів регіону, які мають право голосу.

Чи наберуть прихильники незалежності більшість голосів цього разу, питання також відкрите. Попри це регіональний уряд - Женералітат - на чолі з Карлесом Пучдемоном не збирається відмовлятися від нового голосування щодо незалежності. Центральний уряд у Мадриді постійно наполягав на тому, що внутрішньокаталонське голосування суперечить конституції країни. Однак регіональний уряд це не зупинило. Аби прибрати перепони на шляху до проведення референдуму, каталонський парламент на початку вересня ухвалив відповідний закон. Та Конституційний суд Іспанії, як і очікувалося, оголосив його таким, що суперечить конституції. Однак і це не зупинило уряд Каталонії.

Пов'язані ще з часів Середньовіччя

Прагнення Каталонії до незалежності не нові - вони існують уже впродовж століть. Можливо, комусь вони здаватимуться анахронічними чи провінційними, але це важливо для розуміння контексту. Регіон на північному сході сьогоднішньої Іспанії від Х до початку ХVIII століття значною мірою був незалежним. Хоч від ХІІ сторіччя ця держава була поєднана королівськими подружніми зв'язками з Арагоном, а Арагон та Каталонія, своєю чергою, від XV століття - з Кастилією. При цьому каталонські володарі зберігали широкий контроль над своїми територіями.

У ході війни за іспанську спадщину 1701-1714 років цьому балансові влади між королівствами було покладено край. 1714 року переможні Бурбони здобули Каталонію. Як і в багатьох інших регіонах, які воювали на боці Габсбургів, в Каталонії були розформовані політичні, культурні та юридичні інституції. Іспанська була оголошена державною мовою на території всієї країни - і таким чином уперше і в Каталонії. До кінця ХІХ сторіччя Каталонія поступово відновила своє значення, переживши економічне й культурне піднесення, - що, своєю чергою, знову посилило й каталонський націоналізм.

"Автономія" в межах Іспанії

Перемога фашистів у громадянській війні в Іспанії означала для каталонців нову хвилю пригнічення: диктатор Франсіско Франко грубо придушував тенденції до відокремлення. До цього належала й заборона регіональних мов у державних інституціях на кшталт шкіл та муніципальних органів або в топоніміці. Лише після смерті диктатора у 1975 році Каталонія змогла знову претендувати на більшу незалежність. Демократична конституція 1978 року і так звані статути автономії 1979 року закріпили самоврядування автономних регіонів Іспанії.

У 2006 році Каталонія ухвалила новий варіант статуту. Окрім інституційних змін він передбачає зміни державного фінансування і зобов'язує громадян Каталонії володіти каталонською мовою так само, як і іспанською. Після того як Верховний суд Іспанії у 2010 році визнав новий статут незаконним, конфлікт між Мадридом і Барселоною знову почав набирати обертів. З того часу каталонці все більше відвертаються від іспанської держави та все частіше виходять на вулиці з протестами та прапорами Каталонії.

Більшості "за" незалежність немає

Першим політично вагомим голосуванням на користь незалежності регіону можна вважати регіональні вибори у вересні 2015 року. Тоді до влади прийшла коаліція правих та лівих сил, яка обіцяла своїм виборцям незалежність від Іспанії. І це попри те, що уряд Каталонії вже має значну автономію: Каталонія має власну поліцію та широкі повноваження у сферах охорони здоров'я, економіки та освіти.

Чого каталонцям ще бракує, так це контролю за своїми податками. Прихильники незалежності також аргументують свою позицію тим, що Каталонія має власну мову, культуру й історію, які необхідно зберегти. При цьому каталонська мова вже сьогодні є практично єдиною мовою викладання у школах та університетах регіону.

Проте чи хоче більшість виборців від'єднання від Іспанії і заснування власної республіки? За результатами опитування, проведеного регіональним урядом у червні цього року, лише 41,1 відсотка опитаних висловилися "за" незалежність, 49,4 відсотка проголосували би проти. Натомість деякі інші опитування вказують на мінімальну перевагу прибічників незалежності. Однак у жодному опитуванні кількість симпатиків відділення від Іспанії не перебільшує 50 відсотків опитаних. 

Попри це оглядачі зазначають, що сепаратисти цілком можуть отримати перемогу на референдумі. По-перше, тому що жорсткі дії Мадрида викликали несприйняття з боку помірковано налаштованих каталонців. А по-друге, тому що сепаратисти, на думку аналітиків, можуть мобілізувати більше виборців, ніж їхні супротивники.