"Якщо громади не об’єднуються добровільно, можна і суворіше"

Керівник Департаменту демократичного врядування Генерального директорату з питань демократії Ради Європи (РЄ) Даніель Попеску приїхав до Києва, щоб взяти участь у презентації соціологічного дослідження щодо впровадження реформи децентралізації в Україні. У Раді Європи вважають цю реформу української влади однією з найуспішніших, проте не приховують, що попереду у Києва ще чимало нелегких завдань. Які виклики очікують на децентралізацію в Україні, Даніель Попеску розповів в інтерв’ю DW.

DW: Пане Попеску, чи задоволена Рада Європи результатами, які на сьогодні показує реформа децентралізації?

Даніель Попеску: Ми підтримували реформу децентралізації в багатьох країнах, в більшості з яких вона триває вже близько десяти років. В Україні старт децентралізації було дано 1 квітня 2014 року, лише чотири роки тому ми схвалили концепцію цієї реформи. Якщо взяти до уваги складну ситуацію, в якій перебуває Україна, - конфлікт на Сході, економічні проблеми, фінансові та бюджетні обставини, велика кількість реформ, які треба запроваджувати одночасно, низька підтримка населення дій влади, - то можна стверджувати, що децентралізація проходить тут значно швидше, ніж в багатьох інших країнах і, звичайно, ми можемо бути задоволені результатами. Проте зробити ще треба чимало.

Що, на вашу думку, найбільше гальмує децентралізацію в Україні? 

Найскладнішим у цій реформ для більшості країн є процес об’єднання громад. Це справді дуже непросто, оскільки зачіпає багато інтересів, почуттів і емоцій. Інша проблема - наближення виборів в Україні. Як і у всіх країнах, виборчий рік - складний для реформ. Ще один важкий момент -  конституційна реформа. Тому що області і райони не можуть бути реформовані за чинної конституції, яка дає главам місцевих адміністрацій фактично подвійну владу. Це не відповідає зобов’язанням України  у рамках Європейської хартії місцевого самоврядування.

Кілька тижнів тому спецпосланник німецького уряду Георг Мільбрадт говорив про те, що децентралізація в Україні загальмується, якщо Верховна Рада не ухвалить найближчим часом пакет із 17 законопроектів. Чи відомо Вам, на якому етапі перебуває  цей процес в українському парламенті?

Так, ми обговорювали і  координували цей пакет з паном Мільбрадтом. До речі, є ще один-два законопроекти, які треба було б до цього пакету додати. Але ці 17 законопроектів знаходяться на більш високому етапі дискусії. Ми багато говорили про них і з депутатами Верховної Ради, і головою комітету державного будівництва та місцевого самоврядування Сергієм Власенком.  На мою думку, в парламенті є загальна підтримка цього пакету. Чи  буде Верховна Рада готовою і спроможною ухвалити його до виборів - це політичне питання, і я не маю на нього відповіді.

Ці 17 законопроектів треба ухвалити до президентських виборів в Україні?

В ідеалі - так. Це підведе децентралізацію до точки неповернення. У цьому випадку ми будемо впевнені, що незалежно від результатів виборів реформа децентралізація продовжуватиметься. Але цей пакет не включає один з найважливіших моментів - конституційну реформу. Хоча чимало для децентралізації може бути зроблено і у рамках чинної конституції, але деякі моменти, які стосуються областей і районів, потребують змін до Конституції. 

Який рівень об’єднання громад має бути  у процентному відношенні,  щоб децентралізація вважалася успішною?

Складно говорити про якісь цифри. Але якщо більшість муніципалітетів злилися, а більшість населення  почало жити в об’єднаних громадах, то можна говорити, що процес децентралізації вже незворотній. Для цього потрібен час і деякі законодавчі ініціативи, які переконали б  решту громад об’єднатися. Коли ми матимемо острівці необ’єднаних громад у океані об’єднаних, тоді ми й скажемо, що децентралізація досягла успіху. Україна ще не пройшла половини шляху, але вже дуже близька до половини.

Об’єднання громад має бути лише добровільним, чи все-таки примусові методи теж є прийнятними?

Це цікаве питання. Більшість країн проводило процес об’єднання у два етапи. Перший - об’єднання добровільне. Другий настає тоді, коли об’єднання досягло певного рівня, а останні муніципалітети протистоять цьому процесу. Тоді їх об’єднують за допомогою закону. Це те, що ми рекомендуємо робити, починаючи з 2014 року. Тоді ми побачили, що хоча добровільний процес об’єднання громад - це дуже демократично, але в деяких випадках можливе застосування політичної волі і дещо суворіших ініціатив.

Чи становить корупція загрозу для процесу децентралізації в Україні?

Корупція - це проблема, яка трапляється  там, де люди ухвалюють рішення щодо грошей, які їм не належать. Так, місцеві влади отримують більше грошей і, звичайно, корупція - це проблема. Саме вчора ми з українськими партнерами обговорювали дуже складний закон, який забезпечує законність рішень, які ухвалюють місцеві влади. Річ у тім, що до конституційної реформи у сфері правосуддя Генпрокуратура була тим органом, який здійснював забезпечення законності. Проте вона більше не має цієї компетенції. Інститут префектів, який мав би з’явитися в Україні після внесення змін до Конституції у сфері децентралізації, створено не було, тому функцію забезпечення законності рішень місцевої влади ніхто не виконує.  Ми переконані, що вона повинна бути започаткована. Тому цей законопроект  мають обговорити усі зацікавлені сторони. На мою думку, він є одним з найважливіших, бо гарантуватиме здорове функціонування усієї системи.