Україна та Євросуд

Остаточний вирок Європейського суду з прав людини у справі "Тимошенко проти України" було винесено 30 липня 2013 року. Тоді ЄСПЛ визнав Україну винною, зокрема, у порушенні двох статтей Конвенції з прав людини: п’ятої, у якій йдеться про право особи на свободу та безпеку, і 18-ої, що стало, фактично, визнанням політичної мотивації затримання екс-прем’єра України.

Опозиція та влада полярно протилежно тлумачили рішення ЄСПЛ. Перші вважали, що вирок є підставою для негайного звільнення Юлії Тимошенко, оскільки визнав її досудове затримання незаконним. Другі ж стверджували, що в рішенні ЄСПЛвідсутня норма, яка говорила б про звільнення опального політика. Крім того, на Банковій вважають, що ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу автоматично зняло з української влади відповідальність за досудове затримання Тимошенко, яке відбувалося згідно із законодавством 1961 року.

Обійшлися без дебатів

Проте 26 вересня під час засідання Комітету міністрів Ради Європи, на який покладена функція контролю за виконанням вироків ЄСПЛ, чітких акцентів щодо виконання вироку у справі Тимошенко розставлено не було. Представники 47 країн-членів, які взяли участь у засіданні, вирішили навіть не виносити справу українського екс-прем’єра на дебати. Натомість за результатами засідання був ухвалений документ з п’яти пунктів. У першому з них йдеться про те, що учасники засідання відзначили "комплекс складних виконавчих моментів" щодо порушень, виявлених у справах Тимошенко та Луценка, особливо у відповідь на врегулювання порушень статей 5 та 18.

Крім того, у документі висловлюється стурбованість тим фактом, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовив Юлії Тимошенко у перегляді її кримінальної справи з "формальних підстав". Комітет міністрів зобов’язав також Україну надавати всю можливу інформацію про подальше дотримання статей 5 та 18 Конвенції з прав людини в українському судочинстві.

Святкувати рано

Молодший аналітик групи глобальної розвідки "Geostrategy" Михайло Загоровський вважає, що рішення щодо України, ухвалене під час засідання Комітету міністрів щодо виконання вироків ЄСПЛ, виявило цікаву тенденцію. "Європа наразі воліє зайвий раз не згадувати справу Тимошенко, принаймні на рівні Ради Європи, - сказав він. – Бо якби представники країн-членів РЄ захотіли порушити це питання у формі дебатів, це було б надзвичайно просто зробити."

Щодо суті самого вироку, то він стосувався першої позовної заяви Юлії Тимошенко щодо її досудового затримання та арешту. Київ, ухваливши новий Кримінально-процесуальний кодекс, усунув ті положення, на підставі яких Юлія Тимошенко була затримана. "Українська влада таким чином ніби вибила з рук європейців козир, яким вони могли тиснути на Україну, вимагаючи виконати перше рішення ЄСПЛу справі Тимошенко", - пояснює Михайло Загоровський.

Проте експерт вважає, що українській владі рано святкувати перемогу і сподіватися, що у Раді Європи готові забути політично мотивовану справу Юлії Тимошенко. "За нашою інформацією, Страсбург готується до нового стратегічного ходу – ухвалення вироку у другій позовній заяві Юлії Тимошенко проти України, яка стосується вже її безпосереднього арешту", - розповів експерт Михайло Загоровський.

Він припускає, що у новому вироку буде остаточно визнано порушення статті 18 Конвенції з прав людини, й арешт Юлії Тимошенко,таким чином,буде вважатися політично вмотивованим. "Але цей вирок до листопадового саміту у Вільнюсі ухвалено не буде, - вважаєексперт. – Проте згодом нове рішення ЄСПЛу справі Юлії Тимошенко стане таким собі правовим гачком, яким ЄС зачепить Київ, погрожуючи надовго затягнути ратифікацію Угоди про Асоціацію у разі, якщо вирок не буде виконано."