Режисер Денгард: «Кличків впізнають 95 відсотків німців»

Себастьян Денгард – відомий німецький кінорежисер, автор численних документальних телефільмів про Другу світову війну, зокрема стрічки «Сталінград», картин про історію німецьких міст і про спорт. Його роботи відзначені багатьма нагородами, у тому числі й найпрестижнішою американською телевізійною премією «Emmy». «Кличко» став першим фільмом, відзнятим Денгардтом для кінопрокату, а також першим про бокс.

Deutsche Welle: Пане Денгард, коли ви все ж таки вирішили, що саме про братів Кличків варто зняти документальну стрічку та ще й для кінопрокату? Адже в Німеччині є й інші відомі брати-спортсмени…

Себастьян Денгард: Клички справді не єдині брати-спортсмени. Є, наприклад, автогонщики Шумахери - Міхаель і Ральф. Проте дуже мало братів, здатних похвалитися однаково високими досягненнями.

Коли Віталій 2008 року повернув собі титул чемпіона світу, в історії боксу виник феномен - два брати одночасно заволоділи трьома основними поясами. Це й стало відправною точкою для зйомок картини!

Deutsche Welle: Пане Денкгард у чому ж таємниця популярності Кличків у Німеччині?

Себастьян Денгард: Гадаю, що німців підкуповує той успіх, якого досягли Клички й сувора дисципліна, що є його складовою частиною. Брати втілюють цінності, пов'язані з успіхом. Кличків впізнають 95 відсотків німців. При цьому, брати знайшли особливу нішу: вони цікаві й тим людям, які взагалі не захоплюються боксом. Зокрема, особам похилого віку. Наприклад, моїй мачусі вже 96 років, але вона із задоволенням дивиться кожен бій братів і належить до їхніх фанатів. Зауважу, що велика частина глядачів, які вболівають за Кличків, виступами інших боксерів взагалі не цікавиться.

Deutsche Welle: Чим же приваблюють німців Віталій та Володимир?

Себастьян Денгард: Тим, що вони є здоровими, атлетично складеними і симпатичними хлопцями, мають ідеальні тіла Адоніса. Багато хто западає саме на це. Любов німців до Кличків замішена не лише на боксі, але й на їхній активній участі в доброчинній діяльності. Брати не потребують того, щоб грати на низьких почуттях і видавати себе за «відморозків». Їм не треба кусати суперників за вуха, вони можуть дозволити собі поводитися природно.

Розмову провів Олександр Павлов
Редактор: Володимир Медяний