Життя без прикрас
8 травня 2012 р.
«У мене не було ніякого прикладу. Взагалі не розуміла, що відбувається. Мені здавалося, в нашому маленькому місті не було нікого, хто б відчував, як я. Я боялася навіть говорити про це! Спробувала закохатися в чоловіка, але нічого не вийшло. Потім зрозуміла: десь у нашому місті обов'язково ходить такий підліток, як я, і так само мучиться. Напевно, їй важко, вона думає, що вона хвора, неправильна. І я перестала боятися» - цей текст, з-поміж інших, є частиною фотопроекту «Своя кімната», познайомитися з яким бажаючі можуть у Центрі візуальної культури, що у кінотеатрі «Жовтень» у Києві, до 20 травня цього року.
«Своя кімната» - це серія фотопортретів та свідчень, що фотограф та письменниця Євгенія Бєлорусець зібрала, подорожуючи українськими містами. Через кадри побуту, буденних радощів та переживань, мисткиня та учасники її проекту розповідають історії свого життя. Куратор виставки, що проходить за підтримки німецького Фонду Генріха Бьолля, Наталія Чермалих, підкреслює унікальність виставки, вказуючи на те, що герої й героїні проекту погодились розповісти про свою повсякденність і життя без жодних прикрас, попри ризик суспільного осуду.
Мистецький протест проти дискримінації секс-меншин
Водночас, як розповіла DW Євгенія Бєлорусець, саме зростання гомофобії в українському суспільстві спонукало її фотографувати так звані «квір»-родини. «Квір-люди ставали все більшими вигнанцями, тоді як ультра-праві освоювали гомофобію як новий інструмент маніпуляцій», - пояснює Бєлорусець. Тож їй у певний момент захотілося висловитися проти цієї тенденції, але у дещо іншій формі. Зрештою герої зроблених Бєлорусець фото – повноцінні учасники й учасниці такого висловлювання, які вирішили з відкритими обличчями розповісти про їхній погляд на близькість і взаємовідносини.
Спробою подолання дискримінації та соціально-політичної ізоляції людей з іншою сексуальною ідентичністю виставку вважають і у представництві німецького Фонду Генріха Бьолля. Як пояснив координатор фонду Андрій Макаренко, в країні, де домінує патріархальна культура, а на державному рівні нав'язуються консервативні церковні цінності, робити це надзвичайно важко і навіть небезпечно, саме тому Фонд Генріха Бьолля підтримує цю виставку і подібні ініціативи.