Сексуальні злочини: у Німеччині тепер достатньо одного "ні"

Адвокат Христина Клемм знає багато жінок, котрі досі не мали шансів на перемогу в суді. Вони приходили до неї та розповідали свої історії. Як правило, йдеться про сексуальні домагання, наприклад, у поїздах: коли чоловіки засовують руки під жіночі футболки, хапають жінок за груди або сідниці. Цей випадок теж належить до типових: як розповіла одна з жінок, якось вона дозволила одному своєму приятелеві залишитися в неї на ніч після вечірки, тому що той не встиг на останнє метро додому: під ранок вона прокинулась від доторків цього чоловіка, який, попри її протести, не припиняв сексуальних домагань. Справу нещодавно закрили: суд вирішив, що молода жінка "не чинила опору".

Власність захищена краще, ніж сексуальна незалежність?

Німецький закон досі вважав, що про "зґвалтування" можна говорити тільки в тому випадку, коли жертва протестує фізично, а сексуальний нападник погрожує або вдається до насильства. Якщо ж жертва просто благала зупинити секс або, скажімо, лише плакала, то цього, згідно із законодавством, було ще замало, аби визнати сексуальні дії зґвалтуванням. Мацання або хапання грудей, статевих органів чи сідниць супроти волі жінки навіть не вважалося злочином. Це й спонукало юристів та правозахисників заявити, що власність у Німеччині захищена краще, ніж сексуальна незалежність.

Для жінок, каже Клемм, досвід таких атак є жахливим, і жінки, які приходять до неї часто задаються питанням: як такі сексуальні напади можуть залишатися безкарними? Тому активісти, що борються за права жінок, вже давно вимагають у Німеччині реформувати закони, які стосуються сексуальних злочинів. Вони стверджують, що жертви сексуальної агресії часто перебувають у шоці і не можуть фізично себе захистити, оскільки вони бояться насильства або того, що опір тільки погіршить їхнє становище.

Правова ситуація, вважає Христина Лунц, в цій сфері є фактично "середньовічною". Лунц - молода й красномовна інтернет-активістка - одна із ініціаторів кампанії "Ні" означає "ні". У неї самої є друзі, які були зґвалтовані, але які так ніколи і не висунули звинувачення. "Вони вважають, що в цьому немає жодного сенсу, тому що вони завжди будуть стикатися з питанням: Чому ви не захищали себе?", - каже вона.

Це засмучує її, тому що Німеччина підписала Стамбульську конвенцію, згідно з якою, сексуальна активність без обопільної згоди є злочином. Принцип, який часто перефразовують як "Ні означає ні". Але Німеччина, хоча й підписала конвенцію, все ще не ратифікувала її.

Кельн як поворотний момент

Торік міністерство юстиції в Берліні розробило проект закону, але за словами Єви Геґль, заступниці голови парламентської фракції Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), це було "наче більмо на оці" для багатьох парламентарів.

Але потім у новорічну ніч у центрі Кельна сталися сумнозвісні напади, й раптом опір серед її здебільшого колег-чоловік буквально миттєво зник. У ту ніч у Кельні велика кількість чоловіків, багато з яких, за словами свідків, були північноафриканського походження, розділилися на групи й стали чіплятися до жінок. Окрім мацання й грабунку, було зафіксовано щонайменше два випадки зґвалтування. Після цього в суспільстві спалахнули палкі дискусії, під час яких йшлося й про запровадження більш суворого покарання за сексуальні злочини.

Несподівано все почало відбуватися дуже швидко. Проект закону від міністерства юстиції надійшов до уряду вже в березні. Проте, багато хто заявляв, що запропонованих змін недостатньо. На їхню думку, принцип "ні означає ні" явно не був закріплений в законі.

Дискусії тривали, поки коаліція не погодила пропозицію, яка була проголосована в Бундестазі у четвер, 7 липня. Проблема лише в тому, що в СДПН попросили Бундесрат - верхню палату парламенту - також обговорити і ухвалити закон, що може статися лише після літньої перерви в роботі законодавчого органу Німеччини.

Зміна парадигми

Закон, з гордістю каже Геґль, стане новою віхою для Німеччини - країни, в якій зґвалтування у шлюбі не каралося аж до кінця 1990-х років. Новий закон передбачає, що будь-якій людині, яка ігнорує "очевидну волю" жертви, може загрожувати до п'яти років позбавлення волі. Сказане "ні" повинно значити "ні". Крім того, агресивне мацання і сексуальні напади, ініційовані групами осіб, вважатимуться кримінальними злочинами на сексуальному ґрунті.

Даґмар Фройденберґ із Німецької асоціації жінок-юристів каже про "зміну парадигми" в галузі правосуддя щодо сексуальних злочинів. Водночас Фройденберґ, яка довгий час працювала як державний обвинувач у справах із сексуальним насильством, а на даний момент захищає жертв торгівлі людьми, не вважає, що новий закон автоматично призведе до більшої кількості обвинувачувальних вироків.

Дехто ж, навпаки, вважає, що реформа є занадто радикальною. На думку Клемм, дворічне тюремне ув'язнення за зґвалтування без явного насильства є занадто суворим покаранням. Вона вважає це проблемою, оскільки законодавство в таких випадках майже не допускає умовного покарання. Помилковим вона також вважає зв'язок з міграційним законодавством, коли засудженого можна простіше депортувати з країни. "Це не допоможе жодній жертві", - каже Клемм. Тим не менш, вона теж радіє "зміні парадигми": вже незабаром Клемм зможе сказати багатьом зі своїх клієнток, що в них все ж таки є шанс у суді.