Криза в єврозоні

Європейський стабілізаційний фонд ESM має стати міжнародною фінансовою організацією, подібною до Міжнародного валютного фонду (МВФ) у Вашингтоні. Втім, цей стабфонд, який має допомагати країнам у єврозоні, що опинилися в скрутному становищі, існує поки що тільки на папері, хоча вже всі формальні перешкоди на шляху його створення фактично усунуто. Німеччина стала останньою країною, яка ратифікувала Угоду про створення стабілізаційного механізму. ФРН належить до найважливіших учасників фонду, оскільки її частка в ньому має скласти 27 відсотків.

Для створення ESM в його установчий фонд слід внести 90 відсотків коштів. При цьому йдеться про 630 мільярдів євро із запланованих 700 мільярдів. Саме тому точна дата початку роботи стабфонду поки що не визначена. Очікується, що керуватиме ним Клаус Реґлінґ. Він нині очолює фонд порятунку EFSF. Цю тимчасову структуру власне й має замінити постійний стабфонд. Зараз колишній німецький високопосадовець активно зайнятий питаннями створення ESM у Люксембурзі.

Стабфонд ESM оперуватиме сумою обсягом понад 700 мільярдів євро. З них 80 мільярдів сплатять готівкою як власний капітал власники часток, тобто - 17 країн єврозони. Інші 620 мільярдів становитимуть гарантії чи поруки, які держави не зможуть відкликати. Сума, що перебуватиме в обігу, становитиме близько 500 мільярдів євро, оскільки інші кошти утримуватимуться як резервні. Власний капітал у розмірі 80 мільярдів євро країни-учасниці планують внести в п'ять етапів. При цьому частка Німеччини становить близько 23-х мільярдів.

Сумніви у потужностях

Депутат Бундестангу від християнських демократів Патрік Зенсбурґ ретельно вивчив угоду щодо стабфонду ESM. Експерт з питань європейського права вважає, що новий стабілізаційний фонд справді може стати серйозним захисним механізмом від державної боргової кризи. «ESM встановлює надійні рамки для того, щоб тримати ситуацію під контролем», - переконаний Зенсбурґ.

Але вже зараз виникають сумніви, чи матиме стабфонд ESM достатньо потужностей для фінансування подальших рятувальних заходів. Цей фонд матиме більше можливостей, аніж його тимчасовий попередник EFSF, каже економіст Яніс Еммануілідіс з Центру європейської політики, що в Брюсселі. Водночас він застерігає: «Сумніви пов´язані з тим, чи достатньо великий ESM, щоб забезпечити спокій на ринках. Я вважаю, що цих грошей буде замало, якщо в інших країнах ЄС - Іспанії чи, скажімо, в Італії - ситуація загостриться».

Необмеженими коштами розпоряджається Європейський центральний банк (ЄЦБ), який на початку вересня заявив про готовність купувати держоблігації проблемних країн, якщо ті звернуться за допомогою до ESM. Тобто, стабфонд та ЄЦБ працюватимуть паралельно й скоординовано.

Остаточне слово за Німеччиною

Рішення, яка саме країна єврозони отримає рятувальні кредити, ухвалюватиме Рада ESM, до складу якої входять міністри фінансів країн ЄС або їхні представники. Німеччина, як найбільший вкладник фонду (майже 30 відсотків), має право вето під час голосування, пояснює Патрік Зенсбурґ, який очолює комітет Бундестагу з питань європейського права. «Для німецького Бундестагу важливо, щоб ми попередньо погоджували всі важливі питання», - сказав він у розмові з Deutsche Welle. «Це врегульовано законом про фінансування ESM, де також визначено, що німецький представник у Раді може голосувати тільки тоді, коли Бундестаг попередньо надасть зелене світло для стабілізаційних коштів».

Держави-учасниці ESM спільно відповідають за надані кредити. Як і дотепер, кредити надаватимуться тільки в обмін на певні зобов´язання. Це означає, що країни, які отримуватимуть кредит, повинні оздоровити свої бюджети та провести реформи в сфері фінансів чи економіки. На відміну від тимчасового рятівного фонду, ESM матиме право скуповувати держоблігації проблемних країн напряму, тобто - зможе відносно швидко втручатися в ситуацію на фінансових ринках.

ESM як банк

На даний час не передбачено, щоб стабілізаційний фонд ESM сам позичав гроші у Європейського центробанку, аби потім надавати їх далі країнам, які переживають фінансову скруту. З такою «ліцензією на банківську діяльність» ESM міг би мобілізувати набагато більші суми. «В принципі можливо, що стабілізаційний фонд для виконання власних завдань залучатиме капітали на ринках, у банках чи в інших осіб, - пояснює депутат Бундестагу Патрік Зенсбурґ. - Ми цього, однак, не вітаємо, оскільки вважаємо, що 500 мільярдів євро, які передбачені угодою, вистачить».

З правової точки зору, це цілком можливо, щоб ESM скористався своєю «банківською ліцензією». Можливо колись і вдадуться до такого засобу, але це буде справді вже крайнім кроком, вважає економіст Яніс Еммануілідіс з Брюсселя. «Я думаю, що коли виникне необхідність заспокоїти ринки, тоді, можливо, вдадуться і до цієї опції. Але чи є це панацеєю проти загострення кризи? Тут я не переконаний. Вважаю, що у нинішній ситуації треба застосовувати різні елементи, які в кінці й складуть правильний рецепт», - наголошує Яніс Емманоуілідіс.

Щоб хоч якось застрахуватись від збитків, країни єврозони домовилися, що в майбутньому погашення заборгованості перед ESM повинна мати прерогативу. Таким чином державні облігації, які приватні інвестори купують у Греції, Іспанії чи Італії, відіграватимуть лише другорядну роль. Фінансові експерти, однак, застерігають, що приватні кредитори уникатимуть таких цінних паперів. Крім того, держоблігації країн єврозони у майбутньому міститимуть застереження про те, що приватні вкладники мають брати участь у можливому списанні заборгованості. Це також може зіпсувати настрої кредиторам.

Тимчасовий рятувальний фонд EFSF діятиме паралельно з постійним стабілізаційним фондом ESM до липня 2013 року. З 440 мільйонів євро у ньому залишилось близько 240 мільйонів, які можуть бути використані, наприклад, для врятування банківської системи Іспанії.