Вагітні проти Ердогана

"Це моє тіло і моє рішення" - під таким гаслом сотні турецьких жінок вийшли на вулиці Стамбула, Ізміра та інших великих міст. Жінки підкреслено демонстрували свої животи, а невагітні та чоловіки на знак солідарності повкладали під одяг повітряні кульки. У Twitter акція протесту організована під хештегом #direnhamile, що закликає вагітних чинити спротив. А на Facebook вагітні почали масово постити фото зі своїми животами.

Причина такої нової хвилі протестів - висловлюння турецького адвоката та ісламського наставника Емера Тугрула Інансера (Ömer Tugrul Inancer). В ефірі державного телеканалі TRT він закликав вагітних сиділи вдома та не показуватися в публічних місцях.

Згодом Президія у справах релігії - найвищий ісламський авторитет країни - дистанціювалася від висловлювань Інансера, підкресливши, що іслам не передбачає ізоляції жінок, а вагітність - це подарунок долі. Але незважаючи на такі спростування, турецькі жінки обурилися.

"Ердоган гірший за попередників"

"Уже майже десять років ми, жінки, почуваємося пригніченими через політику уряду Ердогана, - пояснила в розмові з DW 57-річна Бейхан Гюнгьор (Beyhan Güngör). - Вони намагаються врегулювати кожну деталь нашого життя. Нам кажуть, що жінки мають сидіти вдома та народжувати дітей. І щонайменше трьох, як нещодавно висловився наш прем'єр Ердоган", - обурюється жінка.

Активна демонстрантка та "феміністка", як вона сама себе називає, Гюнгьор бачила багато прем'єрів, але Ердоган, який керує урядом з 2003 року, "гірший за усіх своїх попередників". "Через своє ісламське коріння він намагається формувати суспільство у мусульманському дусі. А це обмежує свободу жінки", - стверджує жінка.

"Тиск з усіх боків"

Цими днями туркені демонстрували й перед будівлею телекомпанії TRT в Ізмірі - третьому за величиною місті Туреччини, яке вважається особливо сучасним та поргресивним. "На перший погляд здається, що я тут вільна. Я можу носити шорти та короткі спідниці. Але з усіх боків на мене тиснуть, аби явийшла заміж", - скаржиться 32-річна Гюнес Аксай (Günes Akcay), заступниця речника Партії майбутнього Зелених та Лівих в Ізмірі.

За її словами, в Туреччині до 30-ти років жінки мають вийти заміж та народити дітей. "Приватне життя коментують усі - від матерів до колег та начальників", - пояснює Аксай та додає, що турецькі жінки почувають себе не як особистості, а як дружини й матері. "Насамперед Ердоган постійно коментує життя жінок. Він виступає проти абортів та кесарських розтинів. Тому ми виходимо на вулиці, аби цьому протистояти", - каже активістка.

"Турецької жінки немає"

Втім, німецька правозахисниця Карин Ронґе не схильна настільки драматизувати ситуацію. За її словами, в Туреччині відсутнє єдине сприйняття ролі жінки в суспільстві. "Туреччина - багатогранна країна. Тут немає єдиного образу турецької жінки", - наголошує експертка з прав жінок. Ронґе вказує на високий відсоток освічених турецьких жінок, які працюють у банках, школах та університетах.

Уже 18 років Ронґе співпрацює з громадською організацією Women for Women's Human Rights у Стамбулі, яка опікується проблемами прав жінки. У політиці Ердогана німецька експертка бачить і позитив, що стосується змін у мусульмансько-консервативному сприйнятті жінки. "Не можна казати, що за уряду Ердогана все змінюється тільки на гірше, - каже Ронґе. - Глибоко релігійні жінки, фактично, вибороли собі право носити хустки. Звичайно, усе залежить від зовнішнього сприйняття, але ж не можна жінкам у хустках забороняти відвідувати університет. Це порушення їхнього права на освіту".

Потреба в громадській підтримці

Водночас Ронґе критикує турецький уряд, коли йдеться про його позицію щодо штучного переривання вагітності. "Заборона на переривання вагітності офіційно ще не запроваджена, але моральний тиск настільки сильний, що жінки уже й самі не наважуються робити аборти". Разом з тим німецька правозахисниця зауважує, що в самому ісламі ця тема інтерпретується по-різному і деякі наставники стверджують, що душа лише на 40-ий день вагітності оселяється в дитині.

Крім того, Ронґе переконана, що турецьким жінкам складно шукати підтримки, коли вони постають перед різними проблемами: "У Європі жінки мають ширший доступ до організацій, які захищають їхні права. У Туреччині цей сектор практично не розвинений". Багато жінок, які потерпають від насильства у сім'ї, могли б звернутися до поліції, пояснює правозахисниця. "Однак правоохоронці часто просто повертають жінок додому, де все починається спочатку. Тому поява таких правозахисних організацій мала би позитивний ефект", - вважає Ронґе.