"Уряд зомбі", або Чому ніхто не подав у відставку

З 2001 року Вадим Трюхан відповідав за європейську інтеграцію України - спершу в МЗС України, потім в Кабміні. Працюючи в МЗС він початку 2007 року готував переговори, пізніше, будучи директором Координаційного бюро європейської інтеграції у 2008-10 роках був членом делегації України щодо Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Після обрання президентом Віктора Януковича перейшов на громадську роботу. А декілька місяців тому, коли уряд Азарова взяв курс на євроінтеграцію повернувся на держслужбу. Його запросили очолити Департамент зовнішньоекономічних зв’язків при Міністерстві аграрної політики – готувати аграрну галузь до зони вільної торгівлі з ЄС. Утім, урядовий "камбек" завершився дуже скоро – у вівторок, третього грудня Вадим Трюхан звільнився. Досі він став єдиним урядовим чиновником, який залишив уряд на знак протесту проти провалу саміту у Вільнюсі та силового розгону демонстрації на Майдані.

Deutsche Welle: Пане Трюхан, чому Ви звільнилися з міністерства?

Вадим Трюхан: Провал саміту у Вільнюсі змусив мене замислитися. Але коли у суботу вранці на Майдані жорстоко побили 17-річних дітей – це був просто шок. Я зрозумів, що не зможу працювати в будь-якій структурі, пов’язаній з цією владою. В неділю я вийшов на Майдан, відчув це піднесення і побачив ці провокації "тітушок" біля Адміністрації президента – це стало передостанньою краплею. Але в понеділок, о восьмій годині, коли у нас проходила традиційна нарада керівного складу в міністерстві, перший заступник міністра назвав тих мирних демонстрантів, які вийшли на Майдан, "виродками", обклав матами тих моїх колег, хто був на Майдані - я змушений був голосно заявити, що і я особисто там теж був, як і багато моїх колег.

Ви за останні місяці побачили уряд Азарова зсередини. Там є якась внутрішня опозиція, яка не поділяє курс на зрив європейської інтеграції і протестує проти придушення демонстрацій?

Уся вертикаль і горизонталь влади зараз заповнена людьми, які називають себе "людьми однієї команди". Заповнена людьми, які не думають, не аналізують, не пропонують – вони сліпо виконують команди "зверху". Це жорстка вертикаль влади. Один із закидів, після моєї заяви про звільнення – мовляв, що я не є членом "команди". Не заперечую. Проте і при Ющенку, і при Кучмі, і, тим більше, при Кравчуку, на державній службі був плюралізм думок, можна було їх відстоювати. Але за нинішньої влади держслужбовці здебільшого не мають права думати. Проблема в тому, що в людей зникло "відчуття закону", відчуття гідності. Тому зміна уряду чи якогось окремо взятого міністра мало що дасть. Важливо змінити систему, повернути повагу до закону, до верховенства права. І тоді можна буде вибудувати нормальну європейську державу.

Давайте по черзі – чому Ви взагалі пішли працювати в уряд?

Усі чекали, що буде підписана угода про асоціацію. І мене як експерта у сфері європейської інтеграції неочікувано для мене ж самого запросили на розмову до міністра. У самій розмові міністр Присяжнюк окреслив дуже серйозні, стратегічні завдання, які пов’язані і з адаптацією українського законодавства до нормативів ЄС, і виходом на нові ринки, залученням інвестицій. При чому йшлося не лише про ринки ЄС, а й про азійські ринки, про те, що слід знаходити рішення щодо співпраці з Митним Союзом. Мене як професіонала це зацікавило.

Тобто Вас покликали саме з огляду на підготовку до підписання угоди про асоціацію?

Так. І до 21 листопада, коли уряд раптово ухвалив рішення зупинити євроінтеграцію, все йшло за заданим курсом. Після цього все зламалося. Проте об’єктивних аргументів, аби пояснити цю відмову, немає. Там виключно політика й особисті інтереси.

Янукович каже, що хоче продовжувати переговори з ЄС. Але роботу на рівні міністерств зупинено. Виходить, заяви Януковича - лише ширма?

Я думаю, що a priori мова йшла не лише про те, щоб призупинити на якийсь час, а саме зупинити європейську інтеграцію як таку. Але зараз Янукович зіткнувся з неочікувано великою масштабною для нього хвилею громадських протестів – цієї неділі було, як мінімум, 600 тисяч людей – я бачив це на власні очі. Навіть під час "Помаранчевої революції" стількох людей, які виходили б не за якогось лідера, а за курс держави – їх не було. Безперечно, що йому зараз доводиться змінювати свою тактику. Але я глибоко переконаний, що навіть коли він підпише Угоду про асоціацію – то сама Угода, самі норми і стандарти, самі принципи європейські – йому є глибоко неприйнятними і виконувати цю угоду він навряд чи наважиться.

А коли Ви йшли працювати в уряд, Ви повірили в те, що Янукович стане євроінтегратором?

Так, я тоді вірив у щирість. До речі, я не хотів би казати, що весь уряд є антиєвропейським. В уряді є достатньо багато людей, які знають, що майбутнє України – в Європейському Союзі. Міністр аграрної політики Присяжнюк є проєвропейським. Проблема в іншому – що всі вони працюють по команді, що в них немає плюралізму думок, немає такого розуміння як "піти у відставку", висловити незгоду, чи ще щось. Я би назвав цих людей - "уряд-зомбі".

Чи бачите Ви все ж таки шанси повернути Україну на проєвропейський курс?

Насамперед слід сформулювати перелік чітких і зрозумілих вимог. Перше – це підписання угоди про асоціацію президентом Януковичем. При цьому, підписання без жодних вимог чи передумов. Я впевнений, що після того, як європейські лідери побачили таку масову підтримку з боку українців саме європейського курсу, вони не будуть нічого вимагати, а зможуть невідкладно скликати позачерговий саміт чи Європейську раду, запросити на неї Януковича і підписати угоду. Друге – ухвалення нового закону про вибори народних депутатів. Ним має бути відновлена пропорційна система виборів і значно зменшено прохідний бар’єр - оптимально до одного відсотка, щоб до парламенту прийшли нові люди. Третє – формування перехідного технічного уряду національного порятунку на період до виборів. І четверте – провести дострокові вибори парламенту і сформувати новоствореною більшістю новий уряд. Як на мене, будь-які інші вимоги – негайно звільнити Тимошенко, імпічмент Януковича тощо – всі вони зараз настільки нереалістичні, що лише заводять ситуацію у глухий кут.

Якою Ви бачите роль Європейського Союзу в пошуку порозуміння?

Без участі ЄС досягти згоди нині буде вкрай важко. Якщо буде круглий стіл за участі авторитетних високоповажних представників Заходу, це стало би запобіжником того, що в Україні знову буде застосовуватися груба сила, порушення Конституції і законів. Круглий стіл має відбутися буквально протягом наступних одного-двох тижнів. Інакше утримати ситуацію під контролем буде доволі складно.

Чи може стати результатом такого круглого столу підписання угоди про асоціацію?

Так. І статися це має якнайшвидше – протягом лічених тижнів. Але перед підписанням потрібно погодити дорожню карту підтримки виконання Україною угоди про асоціацію на перші декілька років. Вона має містити фінансову підтримку, аби забезпечити належне виконання угоди про асоціацію. Але далеко не ті фантастичні цифри, які раніше озвучувало українське керівництво. Йдеться не про "компенсації за втрати на російському ринку", а виключно про підтримку для того, аби "переозброїти" певні галузі української економіки. Треба чітко погодити, куди конкретно ці кошти йдуть. Не комусь у кишені, а на конкретні проекти, пов’язані зі зміцненням інституцій, адаптацією законодавства та, можливо, на макрофінансову допомогу. Такий збалансований пакет домовленостей, який дозволить зберегти обличчя як тим, хто зараз при владі в Україні, так і опозиції, і ЄС.