Це нестерпно: життя із нарцисом

"Кохана, просто відпочинь, сьогодні я сходжу за продуктами", - це слова, яких Сара ніколи не чула від свого партнера. Ані до того, як завагітніла їх сином, ані навіть під час вагітності чи після народження малюка. Світ її партнера, за словами 39-річної жінки, обертається лише навколо однієї людини - нього самого.

Кілька місяців тому Сара розірвала ці стосунки. Стосунки, які, як вона каже тепер, сама б порадила розірвати будь-кому з друзів іще давним-давно. Після розриву Сара почала займатися із психотерапевткою. Та називає підозри жінки небезпідставними: людина, з якою Сара прожила п'ять років, - нарцис.

Замало співчуття, забагато агресії

"Для нарцисів характерна нездатність співчувати", - каже Бербель Вардецкі (Bärbel Wardetzki). Вона психотерапевтка та авторка кількох книг про нарцисизм. Люди-нарциси рідко когось по-справжньому слухають, віддаючи перевагу розмовам про себе. Крім того, вони дуже неадекватно реагують на протилежні їхнім думки у конфліктних ситуаціях.

Це саме те, що Сара помітила найпершим: "Він надто бурхливо реагував під час на відмінність думок у дуже звичних ситуаціях і казав речі на кшталт "якщо ти не викинеш це з голови, між нами все скінчено". Я вважала це дуже дивним і неадекватним". Якщо вона дуже чітко не озвучувала свої бажання і потреби, її партнер просто забував про них, каже Сара. Із власної ініціативи він про них, за її словами, не питав.

Його впевненість у собі, його рішучість і безстрашність - ось що зачарувало Сару в її вже колишньому партнері на початку стосунків. Він імпонував їй. Нарциси живуть за рахунок того, що інші в захваті від них. Але тим, хто їм це захоплення не дарує, не пощастило! "Нарциси можуть бути дуже агресивними, коли хтось робить щось, що їм не подобається", - каже Вардецкі. Нарциси або вражають, або лякають інших. Замість поваги та розуміння людей навколо них, вони принижують їх.

Попри таку типову поведінку визначати, чи є людина нарцисом, чи ні, не так уже й легко, каже Вардецкі, адже межа між здоровою впевненістю в собі та нарцисизмом дуже розмита. "Люди, які кажуть: "Я собі подобаюся", просто мають хорошу самооцінку. Вони також можуть бути невпевнені у собі, але здатні регулювати свої емоції, втішати і підтримувати себе. Свої здібності вони усвідомлюють настільки ж добре, як і їхні межі", - пояснює психологиня.

Нічого крім его

Натомість патологічний нарцисизм виникає через дуже серйозні проблеми з самооцінкою, розповідає  психотерапевтка. Глибоку невпевненість у собі такі люди компенсують за рахунок "створення роздутого я".

Як і у випадку багатьох інших психічних розладів, нарцисизм закладається у дитинстві. Нарциси - "емоційно обділені діти", каже Вардецкі. Ця обділеність, за її словами, має два обличчя: "Цих дітей або надто розхвалюють і розбещують, або ж це діти, які постійно почуваються, наче вони недостатньо хороші або їх не люблять по-справжньому".

Особливо перша ситуація дуже характерна для поширеної нині на Заході моделі виховання дітей: коли дитина не встигла намалювати звичайну лінію на папері, як батьки стрибають від захвату. Водночас результат протилежного виховання - це постійно пригнічені діти.

Але результат той самий. Ті, кого постійно "ставлять на п'єдестал", як і ті, з кого роблять лузера, не відчувають власної значимості, їм здається, наче їх не бачать. У дітей, які так ростуть, не розвивається здорова самооцінка. Сара каже, що матір її колишнього партнера була "холодною і беземоційною". Його покинули маленьким і віддали на виховання тітці. "Вона була не дуже доброю людиною і багато ображала його", - розповідає жінка. Він ніколи не бачив свого батька.

Нарцис для мене?

Сара вважає себе турботливою людиною, яка завжди хоче допомогти іншим. Її партнер був її проєктом. Тим, кому вона хотіла допомогти подолати важке дитинство та показати, що таке справжня любов. "Я уявляла, що якщо протримаюся достатньо довго, у нього перемикне в голові й він усвідомить, що я - саме та людина, яка йому потрібна", - каже Сара.

Але сталося якраз навпаки. Апогеєм його небажання думати про потреби Сари стала її вагітність. "Він не розумів, що я мені часом було недобре, і взагалі не виявляв жодного інтересу. У мене було враження, що йому це просто набридало і додавало стресу", - розповідає жінка.

Як майбутня мама, вона прохала про більшу підтримку. Але все було дарма. Його це злило, тож коли він відповідав, то говорив щось на кшталт: "Ти завжди кричиш на мене, не дивуйся, якщо я не поводжуся з тобою добре". Це була звична відповідь. "Через те що я буцімто не давала йому того визнання, на яке він, на його думку, заслуговує, у нього постійно були інтрижки. Якщо його брехня вилізала назовні, він все заперечував і казав, що я божевільна", - розповідає Сара.

Бездонна прірва

Бербель Вардецкі каже, що спілкування з нарцисами суттєво шкодить здоровій самооцінці. "Не встигнеш помітити, як вони змусять тебе почуватися жалюгідно і нікчемно, і не будеш сам чи сама собою. Тому важливо зайняти тверду позицію і не дозволити себе залякати", - каже психотерапевтка.

Саме так і зробила Сара, розірвавши стосунки і позбавивши таким чином нарциса найбільш надійного джерела захоплення ним самим. Він не може усвідомити її рішення. "Він не думає, що я серйозно маю це на увазі", - ділиться Сара. Зараз він часто обіймає її і говорить їй, що вона і їхня маленька сім'я - це саме те, що йому потрібно, каже жінка: "Я вірю, що йому це дійсно потрібно. Але цього недостатньо. Він завжди незадоволений тим, що має".

Люди з нарцисичним розладом особистості схожі на бездонну прірву, каже психологиня Вардецкі: "У них немає внутрішнього усвідомлення власної цінності, і вони постійно шукають підтвердження їй ззовні".

Надзвичайно низька самооцінка вимагає безкінечного визнання і захоплення з боку інших. "Йому потрібні жінки, які любитимуть його. І це не зміниться лише тому, що він зрештою розуміє, що йому передусім потрібна його сім'я. Проблема залишиться тією ж самою", - каже експертка.