Венесуела без Чавеса
8 березня 2013 р.
Рауль Кастро, Махмуд Ахмадінеджад, Олександр Лукашенко та ціла низка інших керівників держав прибули на похорон президента Венесуели Уго Чавеса. На жалобну церемонію у Каракасі в п'ятницю, 8 березня, прилетіли й майже всі лідери країн Латинської Америки.
Не лише Венесуела залишилась без харизматичного глави держави. Втратили свого ідола й ліві сили в усій Латинській Америці. Для багатьох країн, насамперед у Центральній Америці та у Карибському регіоні, Чавес був важливий союзником, який забезпечував їхнє економічне виживання.
Як зауважує експерт з Латинської Америки з Берлінського вільного університету Беттіна Шорр, Уго Чавес став "дуже впливовою постаттю у регіоні, із претензією на гегемонію в Латинській Америці". "Він активо просував цю роль завдяки дешевим поставкам нафти Кубі та іншим центральноамериканським державам", - констатує Шорр в інтерв'ю DW.
Дешева нафта для регіону
Одна лише Куба щодня отримує з Венесуели 100 тисяч барелів нафти за ціною, що є нижчою за ринкову, і нею покриває дві третини своїх потреб. Якби Венесуела через власні економічні проблеми припинила ці поставки, "для Куби це було б драматично", сказав DW кубинський економіст та опозиціонер Оскар Еспіноза Чепе. "Ситуація стала б гіршою, ніж після розвалу Радянського Союзу на початку дев'яностих", - занепокоєний він.
Тоді Куба втратила одразу 85 відсотків своєї зовнішньої торгівлі. Брак пального та сировини практично паралізував сільське господарство і транспорт на Кубі. Фідель Кастро оголосив так звану "надзвичайну ситуацію у мирний час", щоб підготувати населення до економічної скрути. Наприкінці дев'яностих кубинська економіка оговталась, але відтоді залежить від нафтового краника Каракаса.
Натомість у Венесуелі працюють 30 тисяч кубинських лікарів, а також 15 тисяч вчителів та інших фахівців з вищою освітою. Вони допомагають розвитку бідних регіонів країни. Лише 2011 року на користь цієї домовленості Венесуела переказала Гавані 5 мільярдів доларів. Це перевищує суми закордонних переказів кубинських емігрантів, надходження від туризму та від експорту нікелю.
Регіональна інтеграція Латинської Америки
Куба є однією з 18 країн-членів угоди Petrocaribe, яку Чавес ініціював 2005 року і згідно з якою держави Карибського басейну та Центральної Америки отримують від Венесуели дешеві поставки нафти. "Створенням регіональних організацій Чавес, по суті, переслідував одну-єдину мету – стати противагою пануванню американців у західному світі", - підкреслює Беттіна Шорр.
Ціла низка регіональних організацій, створених за ініціативою Чавеса, хоча й не обмежила прямий вплив США на своїх південних сусідів, але привела до повноцінного політичного діалогу та більшої солідарності усередині Латинської Америки. І цей розвиток буде тривати й після смерті Уго Чавеса.
Через місяць Венесуела обиратиме нового президента. Оглядачі сумніваються, що наступний лідер зможе стати повноцінною заміною Чавеса для лівих Латинської Америки. Президенти Нікарагуа, Еквадору та Болівії не мають ані харизми, ані мільярдів нафтодоларів, якими Чавес "аргументував" своє бачення соціалізму XXI століття у Венесуелі та за її межами.
Вербальна війна із США не заважала бізнесу
Під тиском подій 11 вересня 2001 року Сполучені Штати послабили свою діяльність у Латинській Америці на користь війн в Іраку та Афганістані. Це розв'язало руки південним сусідам, які почали поглиблювати відносини з Китаєм та Росією.
Однак вербальні випади Уго Чавеса про "імперію янкі" не варто переоцінювати, каже Беттіна Шорр: "Це скоріше символічний маневр, щоб здобути образ ворога та мобілізувати власних прихильників". Оскільки, незважаючи на дипломатичне охолодження, "економічні відносини Венесуели та США традиційно були дуже тісними", і в цьому сенсі за правління Чавеса нічого не змінилося, продовжує фахівець. "Навпаки, ділові зв'язки стали навіть більш інтенсивними", - впевнена Шорр.
США - головний торговельний партнер Венесуели. 2012 року товарообіг становив близько 20 мільярдів доларів. Половина венесуельського експорту нафти адресувалась Сполученим Штатам, де ці поставки становили п'ять відсотків від загального імпорту. "Нафтову промисловість Венесуели чекають проблеми, оскільки у останні роки не робилося інвестицій і показники виробництва пішли на спад", - відзначає Беттіна Шорр. Отже, з її погляду, було б нерозумним відмовлятись від такого серйозного клієнта, як Сполучені Штати.
Президент Обама після смерті Чавеса вже оголосив про намір покращувати відносини з Венесуелою. Однак поки бізнес із цією країною йтиме добре, попри дипломатичне напруження, Венесуела не буде у переліку пріоритетів американської зовнішньої політики.