Чи є футбол після анексії?

"Я був фанатом "Таврії" 30 років", - розповідає Ігор із Сімферополя. Йому було десять, коли він з батьком вперше пішов на стадіон. Відтоді вболівальник намагався не пропускати матчі улюбленої команди. Він із гордістю пригадує визначні моменти в історії клубу, такі як завоювання першого чемпіонського титулу незалежної України в сезоні 1991/92 років.

Ігор (ім’я змінене на прохання співрозмовника - Ред.) з ностальгією згадує про атмосферу на трибунах, яка панувала, коли "Таврія" грала в Лізі Європи. "Більше десяти тисяч вболівальників прийшли на стадіон, коли до нас у гості завітав леверкузенський "Баєр", - пригадує вболівальник.

Ігор ніколи не забуде тієї радості, коли нігерійський нападник сімферопольців Лакі Ідахор відкрив рахунок у матчі проти "фармацевтів". Байдуже, що зрештою "Таврія" програла 1:3. Для Ігоря та тисяч інших фанатів це був особливий день. Рідний клуб був частиною його життя. Аж поки в березні 2014 року не сталося незбагненне: його клуб просто перестав існувати.

"Зелені чоловічки" приходять, футболісти йдуть

Щойно на півострові з'явилися озброєні люди в зелених уніформах без розпізнавальних знаків, легіонери "Таврії" вже почали пакувати валізи. "Мені страшно", - зізнався в ті дні шведський півзахисник кримчан Ґустав Свенссон в інтерв’ю виданню "Aftenbladet". Коли стало зрозуміло, що Росія всупереч міжнародному праву приєднає Крим, усі іноземні й українські гравці поїхали з півострова.

Вимушені були тікати й чимало активних вболівальників "Таврії". "Ми боялися за наші життя", - пригадує Олег Комуняр. Активіст сімферопольського фан-клубу з березня минулого року мешкає в Києві. "Багато хто з нас підтримали Майдан. Ми виходили на вулицю спершу проти режиму Януковича, потім проти анексії Росією. Багатьом з нас погрожували. Декого затримували. Потім у Криму активісти стали зникати безвісти", - пригадує Комуняр.

Ігор, навпаки, залишився на півострові. Але і він відчуває страх - він просить не оприлюднювати його фото. За його словами, навіть найменші сумніви в тому, що анексія пішла на користь Криму, можуть обернутися проблемами з роботодавцем чи навіть із місцевими загонами "самооборони".

Українська історія забута

Нове проросійське керівництво півострова хотіло і у футбольному плані якнайшвидше інтегрувати Крим до Росії. Тому вже у серпні 2014 року місцеві команди стартували у зоні "Південь" другого дивізіону чемпіонату Росії (третя у футбольній ієрархії ліга країни). Команди були зібрані за лічені місяці, швидко знайшлися російські спонсори.

А українське минуле "Таврії" ніби пішло в забуття - клуб перейменували на "ТСК", а на його сайті відсутня будь-яка згадка про роки, проведені "Таврією" у чемпіонаті України.

Історичного українського чемпіонства 1992 року як ніби і не бувало. На інтернет-сторінці новоствореного клубу у розділі "історія" міститься красномовний напис "розділ у розробці".

Чемпіонат Криму вже із серпня?

У грудні УЄФА наклала заборону на участь кримських футбольних клубів у змаганнях під егідою Російського футбольного союзу. Досі було абсолютно незрозуміло, що буде із футболом у Криму. Але у середині березня 2015 року виконавчий комітет УЄФА нарешті ухвалив компромісне рішення - в Криму буде своя власна ліга. У квітні півострів має вже вдруге відвідати спеціальна делегація УЄФА, аби встановити, чи є на півострові необхідна інфраструктура для проведення змагань. У планах - чемпіонат з восьми команд, які у чотири кола визначатимуть переможця першості.

Генеральний директор ТСК, який нещодавно знову перейменували в "Таврію", Олександр Гайдаш хоче, аби кримська ліга стартувала вже у серпні. Щоправда, зробити це буде непросто. Річ у тім, що, за оцінками місцевих футбольних функціонерів, на даний момент у Криму є лише 6-7 клубів з більш-менш пристойною інфраструктурою. Але навіть якщо знайдуться всі вісім, перед місцевими командами гостро постане питання комплектації. "Для вісьмох професійних клубів нам потрібні, як мінімум, 160 професійних футболістів. На даний момент на весь півострів є, максимум, 50 гравців потрібного рівня", - пояснив в інтерв’ю DW Гайдаш.

Де знайти гроші і глядачів?

Чи зможуть у новій лізі грати футболісти виключно з Криму, чи таке право матимуть і гравці з Росії та материкової України, поки невідомо. Іноземців собі місцеві клуби і так поки навряд чи зможуть дозволити – досі спонсори не проявляли інтересу до чемпіонату Криму. Гайдаш сподівається, що УЄФА візьме на себе усі витрати на проведення турніру. Поки невизначеним залишається і питання участі кримських команд в єврокубках. "Звісно, ми ставимо це запитання колегам з УЄФА. Неможна зачиняти нас тут, немов у клітці", - наголошує гендиректор сімферопольського клубу.

Утім, поки ігри на міжнародній арені - справа далекого майбутнього. Нині у керівників кримських команд на порядку денному більш нагальні питання. Приміром, як затягнути глядачів на стадіон. На ігри регіонального кубка приходить заледве сотня глядачів. Не ходить на стадіон і Ігор. "Це вже не мій клуб", - каже він. Тим не менше, Ігор вважає, що створення ліги Криму - це радше позитивний крок у нинішній ситуації. Адже завдяки цьому місцеві молоді футболісти отримають шанс почати професійну кар’єру. Ігор вірить також, що новий турнір зможе привабити на стадіони публіку в невеликих містах, де раніше професійного футболу взагалі не було. "Лише стадіон у Сімферополі ще довго буде порожній, бо гра проти ялтинської "Перлини" не настільки приваблива для бувалого глядача, як матчі проти київського "Динамо" або донецького "Шахтаря", які проходили тут ще рік тому".