Темний слід російських царів у Німеччині

Місто Бад Емс на березі річки Лан мало в кого з німців асоціюється з Україною. Лікувальний курорт у долині, оточеній мальовничими пагорбами, відомий у німецькій історії передусім через "Емську депешу" - урядову телеграму, надіслану звідси тодішньому прем'єрові Пруссії Отто фон Бісмарку, яка передувала німецько-французькій війні 1870-71 років.

Про те, що незабаром, 30 травня 1876 року, в Бад Емсі російський імператор Олександр Другий підписав указ, який поповнив перелік заборон публічного вжитку та поширення друкованої літератури української мовою в тодішній імперії, сьогодні нагадує пам'ятна дошка. Будинок, у якому в той час був готель, де відпочивав цар, розташований лише за сотню метрів від бюсту, встановленого на його честь. "Як звичайна людина ти помічаєш, що тут було багато відомих людей, що в Бад Емсі бували російські царі та дворянство, так само, як і в Баден-Бадені. Але якими були наслідки російських дій тих часів, які тягнуться до сьогодення, помітно не було", - каже Йозеф Мюллер. Він - один із відвідувачів пам'ятного заходу, який організувала українська громада в Німеччині до дня підписання указу.

Українська мова лунає на місці її заборони

"140 років тому тут було заборонено не лише друк українською мовою, але і її вжиток у широкому, літературному сенсі. А сьогодні ця мова лунає в цьому будинку. Це дуже символічно", - каже генеральний консул України у Франкфурті-на-Майні Алла Польова. І дійсно, попри, здавалося б, трагічний привід, захід виглядає радше як маніфест українськості. Доповіді німецьких науковців, які досліджують українські теми, чергуються із музичними творами українських композиторів та невеличким театральним перформансом. Усі - у виконанні відомих уже і в Німеччині українських митців. "Це не якась похоронна акція, а спроба нагадати собі про власну ідентичність, порефлексувати над темою заборон, над темою ролі держави, мовної політики", - каже координаторка розвитку культурної дипломатії з українського МЗС Ольга Жук. Вона представляла українську владу на запрошення організаторів заходу - українсько-німецького об'єднання Rhein-Dnipro та Української групи студентів і докторантів Університету міста Кельна (USAC).

Серед учасників чимало представників української діаспори, які приїхали до Бад Емса з різних куточків країни. Але захід орієнтований і на німецьку аудиторію. "Це робилося для німців, аби вони зрозуміли, що українська мова є мовою поряд з іншими, європейськими, світовими мовами", - каже консул Польова. Більшість німців, які відвідали захід, розповідають, що дізналися про нього від родини, друзів чи знайомих і зізнаються, що для них Емський указ довгий час був білою плямою в історії.

Відлуння указу відчутно й до сьогодні

Тоді як наслідки підписаного у містечку документа для української історії важко перебільшити. "Він без сумніву став однією з причин того, що розвиток сучасного українського народу, модернізація його мови увійшла в активну фазу лише з певним запізненням. І це було без сумніву болісно й відлунювало ще довгий час і відчувається частково й до сьогодні", - каже професор-славіст з університету Відня Міхаель Мозер.

Обґрунтування жорстких обмежень на вживання української, порушення яких передбачало суворі покарання аж до заслання у трудові табори чи смертної кари, полягало в тому, що українці разом з білорусами буцімто "є нічим іншим, як частиною великого російського народу", каже історик з університету Кельна Ґергард Сімон. На його думку, сьогоднішня державна доктрина Кремля мало відрізняється від тодішньої царської. "І страшно, що проблему, про яку ми думали, що її вже давно не існує, й досі не подолано, - каже він. - Ідеологія, яка має корені в 19-му столітті, про один великоросійський народ - це також передумови та виправдання військовій інтервенції. Політична свідомість у значних колах Російської Федерації й до сьогодні не готова відмовитися від парадигми мислення 19-го століття".

Труднощі комунікації українців у Німеччині

Попри легку атмосферу заходу сьогоднішнє напруження у відносинах між Москвою та Києвом, схоже, відбилося на його сприйнятті місцевою громадою. Алла Польова не приховує розчарування відсутністю бургомістра громади на святі: "Запрошення було передано офіційно та особисто на словах. Але він нам прозоро натякнув, що не прийде". І хоч його заступник Оскар Флек, який натомість був на заході, пояснює відсутність бургомістра візитом до Англії, певні побоювання можливих наслідків заходу з огляду на російсько-український конфлікт з його слів почути можна. "Ніхто не знав, що це за захід. Зараз іде війна, тож ми подумали: Україна та Росія... Було багато поліції й ніхто до кінця не знав, як воно пройде. Але це був мирний захід", - ніби з полегшенням каже він і визнає, що контакту з українською громадою в місцевої влади обмаль. Нічого не можна було прочитати про захід і в ЗМІ, зазначає він.

У широках масах у Німеччині існує таке "принципово позитивне базове сприйняття Росії", каже Ґергард Сімон з університету Кельна. "І саме тому українцям зі свого боку часом дуже важко достукатися до широких мас у Німеччині зі своїми питаннями й проблемами", - каже він. Тож участь у подібних заходах для нього продиктована потребою "сказати німцям, що українцям потрібна наша симпатія, наша підтримка". "І не з міркувань милосердя, а це в наших власних інтересах. Це у наших інтересах, аби Україна знову повернулася у позитивне русло розвитку і це в наших власних інтересах, щоб російський імперіалізм не святкував нову перемогу", - підсумовує Сімон.