Ядерне роззброєння США та РФ: договори і реальність

Коли 3 січня 1993 року в Москві Борис Єльцин і Джордж Буш-старший поставили свої підписи під договором START-II (СНО-2), вони посміхалися і вітали один одного. Адже через кілька років після завершення "холодної війни" підписанням цієї угоди президенти Росії і США продемонстрували волю до закінчення часів гонки ядерних озброєнь.

Через тридцять років після цих подій Росія за керівництва президента Володимира Путіна без причини напала на сусідню Україну і тероризує мирних жителів. Сполучені Штати Америки та інші західні країни постачають Україні озброєння. Президент США Джо Байден називає Володимира Путіна "різником" і "воєнним злочинцем". Президент РФ погрожує застосуванням ядерної зброї. Так виглядає ситуація між двома ядерними державами станом на початок 2023 року.      

Читайте також: Зеленський: Світ має відповісти ударом на ядерний удар РФ 

Часи розквіту двостороннього контролю над озброєннями

СНО-2 (START-II) - це друга угода про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (першу було підписано в Москві 1991 року. - Ред.). Документ передбачав зменшення стратегічних озброєнь, тобто систем-носіїв ядерних боєзарядів, розрахованих на велику дальність. Угода також вимагала деактивації усіх наземних міжконтинентальних ракет з кількома боєголовками. Крім того, до 2003 року кількість стратегічних ядерних боєголовок кожної сторони не повинна була перевищувати 3-3,5 тисячі одиниць.

Політолог Йоганнес Варвік (Johannes Varwick) з Університету в Галле в інтерв'ю DW назвав СНО-2 "часом розквіту взаємного контролю над озброєннями після завершення конфлікту Сходу і Заходу. СНО-2 був як результатом поліпшення політичних відносин, так і двигуном для подальших заходів із формування довіри".     

Документ - попередник цього договору (СНО-1) був ініційований ще за часів "холодної війни" президентом США Рональдом Рейганом і 1991 року, за 5 місяців до розпаду СРСР, був підписаний Джорджем Бушем-старшим і Михайлом Горбачовим. Наприкінці 1994 року СНО-1 набрав чинності.

Особливе значення має у зв'язку з цим ухвалений додатковий протокол, який тоді зобов'язав Україну, Білорусь і Казахстан і відмовитися від усієї ядерної зброї, що залишилася з радянських часів. Українське керівництво має зараз гірко шкодувати про це.   

Читайте також: Шольц вимагає від РФ обіцянок не застосовувати ядерну зброю

СНО-2 так ніколи і не набрав чинності 

На відміну від свого попередника, договору СНО-1, договір СНО-2 так ніколи і не набрав чинності. Між Москвою і Вашингтоном знову посилилася напруга через військові операції США в Косово та Іраку і розширення НАТО на схід.

Згодом Росія пов'язала ратифікацію договору зі збереженням Договору про обмеження систем протиракетної оборони від 1972 року. "Коли США вийшли з договору про ПРО в 2002 році, СНО-2 також вже був мертвий", - каже Геннінг Гофф (Henning Hoff) з Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP). Ще тривали переговори щодо угоди СНО-3, але й вони завершилися.

Проте інтерес до стратегічного ядерного роззброєння у Вашингтоні та Москві залишився. За цим послідував Московський договір 2002 року, який обмежив кількість ядерних боєголовок з обох сторін від 1700 до 2200 - "цього більш ніж достатньо, щоб знищити Землю, але хай хоч так", коментує Гофф. Нарешті з'явився новий договір про СНО, який набув чинності в лютому 2011 року - і офіційно діє донині.

Договір зобов'язує обидві країни скоротити кількість своїх ядерних боєголовок максимум до 1550 з кожного боку, а кількість систем доставки, таких як міжконтинентальні балістичні ракети, ракети з підводних човнів і бомбардувальники, до 800 з кожного боку. Для перевірки кожна сторона може проводити інспекції в іншій країні. Останній п'ятирічний термін продовження угоди підписали Володимир Путін і Джо Байден у 2021 році, тому договір має діяти до 2026 року.

Читайте також: Росія лякає світ. Експерти - про ядерну загрозу Путіна

Новий договір і ведення війни в Україні

Формально війна РФ проти України в сенсі дії договору про СНО нічого не змінила. У серпні 2022 року Росія "тимчасово" призупинила інспекції своїх ядерних арсеналів, але офіційно не напряму через воєнну ситуацію, а через санкції проти проти російської авіації, через які Росія не могла літати зі своїми інспекторами до США. Однак положення договору мають дотримуватись, а його "унікальна роль" як "важливого інструменту підтримки міжнародної безпеки та стабільності дуже цінна", заявили в Москві у серпні - майже через шість місяців після початку війни.

Насправді новий договір є єдиним двостороннім договором про ядерне роззброєння між США та Росією, що залишився на сьогодні. Президент Дональд Трамп в 2019 році вийшов із Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (РСМД), а в 2020 році розірвав "Договір про відкрите небо", який дозволяв взаємні розвідувальні польоти як захід зміцнення довіри.

Читайте також: Вчені пояснюють: що сталося б у разі застосування ядерної зброї в Україні

Похмурі перспективи

Якою є нині глобальна ситуація щодо контролю над ядерною зброєю? В останньому щорічному звіті Стокгольмського інституту дослідження проблем миру SIPRI ще на початку 2022 року, тобто незадовго до масштабного вторгнення РФ в Україну, були "чіткі ознаки" того, що скорочення глобального ядерного арсеналу після закінчення "холодної війни" зупинилось. Далі йдеться: "Усі ядерні держави перебувають у процесі розширення або модернізації своїх арсеналів (...) Дуже тривожна тенденція."

Тож напад Росії 24 лютого 2022 року на Україну в цьому контексті є ще більш тривожним. Геннінґ Гофф каже, що "сьогоднішня Росія, яка регулярно і звично порушує договори та міжнародне право і, крім того, постійно погрожує застосувати ядерну зброю, коли йдеться про стратегічне роззброєння, не є серйозним партнером на переговорах".

Вторгнення Росії також показало, "що лише ядерні держави або ті, хто, будучи членами НАТО, користується ядерною захисною "парасолькою" Сполучених Штатів, можуть почуватися достатньо безпечно". Зрештою, багато чого свідчить про те, що існування ядерної зброї "запобігло "великій війні" між США та Радянським Союзом, або Росією сьогодні, і що так це буде і надалі".

Йоганнесу Варвіку "контроль над озброєннями видається пережитком далекого минулого". Окрім протистояння між Москвою та Вашингтоном, зростатиме напруженість у відносинах з Китаєм, "який досі не був включений в жодну договірну базу в ядерному секторі, за винятком Договору про нерозповсюдження ядерної зброї".

Якщо ви хочете досягти чогось у цій сфері сьогодні, каже Варвік, спочатку потрібно покращити стартову позицію для стратегічного роззброєння. "Але це було б можливим лише за умови покращення політичних відносин у трикутнику Вашингтон-Москва-Пекін, що є утопічним зі сьогоднішньої точки зору. Зараз мова йде про обмеження шкоди, а не про грандіозні візії".

Читайте також: Коментар: Не треба боятися ядерних погроз Путіна