Анґела Меркель в ексклюзивному інтерв'ю DW

З 2005 року Анґела Меркель (Angela Merkel) беззмінно очолювала уряд Німеччини, причому більшість часу в коаліції зі, здавалося б, головними конкурентами на політичній арені - соціал-демократами. В ексклюзивному інтерв'ю DW - одному з останніх на посаді канцлера - вона розповіла, чим збирається займатися на пенсії, про міжнародні кризи, які стали для неї найбільшими викликами, свою тактику на переговорах з Володимиром Путіним та іншими зарубіжними лідерами, а також про те, що надавало їй сили протягом 16 років перебування посаді глави німецького уряду.

DW: Пані канцлерко, це буде одним з Ваших останніх інтерв'ю на посаді. Ви радієте тому, що незабаром не будете публічною особою?

Анґела Меркель: Так, це справді одне з останніх інтерв'ю. Зараз я здійснюю, так би мовити, прощальні поїздки останніх днів на посаді і, з одного боку, я радію. Але обов'язково ще настане легке відчуття смутку, адже я завжди отримувала задоволення від своєї роботи, і досі з із задоволенням нею займаюся. І, звісно, мені надалі потрібно залишатися уважною - до останнього дня на посаді.

Читайте також: Німеччина після виборів до Бундестагу: алгоритм дій

Днями Ви були у Франції. Прощання з президентом Еммануелем Макроном було дуже теплим. Бо зустріч ця, очевидно, була саме прощальною. Сумуватимете за ним?

Так, звичайно. Я сумуватиму за Еммануелем Макроном. Я сумуватиму за багатьма своїми колегами, бо мені подобалося працювати з дуже-дуже багатьма. Міжнародна політика завжди передбачає багато спілкування, ви трохи ставите себе на місце іншого: як у нього справи вдома, які там проблеми? І якщо поглянути на Францію, на Німеччину, то у нас переважно дуже різні проблеми, але іноді проблеми спільні. І виходячи з цього ми й обговорювали одне з одним рішення на європейському рівні. Я точно сумуватиму за цією дискусією. Вона мені завжди подобалася.

Але ж він і надалі зможе Вам зателефонувати, чи не так?

Так, звичайно. І все-таки ми всі, ті, хто стоїть на чолі урядів, дуже зайняті, і щодня маємо багато роботи. Тому Еммануель Макрон у майбутньому спілкуватиметься з керівником уряду Німеччини, ймовірно, Олафом Шольцом (Olaf Scholz). Можливо, час від часу ми теж матимемо контакт. Я була б цьому рада. Але уся робота і подальне просування вперед вже відбуватиметься з новим федеральним канцлером. Так влаштована демократична держава. І це добре.

Ви щойно згадали про те, що Вам доводилося багато розмовляти з іншими лідерами. Іноді такі розмови, думаю, не настільки приємні, як з Еммануелем Макроном. Мені тут спадає на думку Володимир Путін або пан Ердоган у Туреччині. У Вас одна і та сама тактика для всіх? Чи Ви кажете у тому чи іншому випадку: "Тут я маю провести чітку межу"?

Ну, я думаю, що це також було б непорозумінням, якби я не проводила чітких меж і під час розмов із дружніми лідерами. У нас завжди попереду німецькі інтереси. Інші ж мають французькі чи ще якісь інші інтереси, і тут ми повинні спробувати їх поєднати. Але, звичайно, нас об'єднують спільні цінності, спільний погляд на демократію. І тоді розмови протікають інакше, ніж, коли існують якісь сумніви чи стурбованість або ви маєте обговорювати певні ситуації. Але я завжди веду такі розмови з відкритим серцем. Завжди сподіваюся, що ці розмови можуть щось зрушити. Я представляю німецькі інтереси. Але також я виступаю за хороші двосторонні відносини, а тому деякі переговори більш сповнені суперечливих моментів. Та також хочу сказати: якщо хтось має зовсім інший погляд на світ, його все одно треба слухати. Бо якщо ми більше не будемо слухати одне одного, то більше не знайдемо жодних рішень.

Читайте також: Більшість німців не сумуватиме за Меркель - опитування

Що Ви скажете молодим людям, які дуже стурбовані майбутнім планети, зокрема своїм особистим майбутнім?

Так, звісно, ​​після мого багаторічного заняття темою зміни клімату, я повинна їм сказати: ми постійно щось робили. Цими днями триває вже 26-та Кліматична конференція ООН, але звіти Міжурядової групи експертів з питань змін клімату стають дедалі більш загрозливими. Коли була моя перша зустріч Великої вісімки (G8) у Гайлігендаммі, то нас дуже хвалили за те, що американський президент Джордж Буш сказав: "Так, вважаю, що в 2050 році ми скоротимо вдвічі викиди CO2 у США." Сьогодні ми знаємо, що тоді це була достойна ціль, але цього аж ніяк не достатньо. Нам треба діяти набагато швидше. Кожен звіт Міжурядової групи експертів щодо змін клімату (IPCC) свідчить про це. Тому я кажу молодим людям, що їм треба тиснути, а ми повинні діяти швидше. Ми вже стали швидшими. Але різниця із науковими оцінками теж постійно зростає. І це має змінитися вже у цьому десятилітті. Ми знову повинні дослухатися до наукових оцінок, а це означає залишатися у межах до 1,5 градуса глобального потепління. (На Кліматичній конференції ООН. - Ред.) у Глазго вже досягнуто певних результатів, але з точки зору молодих людей все рухається занадто повільно.

Кліматична криза - не єдина, з якою Ви мали справу за останні 16 років. Яка з криз стала для вас найбільшим викликом?

Дві події стали найбільшими викликами. По-перше, велика кількість прибулих біженців, що я взагалі не люблю називати кризою, адже йдеться про людей. Але так, натиск біженців із Сирії та навколишніх країн, а згодом нинішня пандемія коронавірусу. Це, мабуть, події, де стає очевидним їхній вплив на людей, де доводиться мати справу з людськими долями. Це було для мене найбільшим викликом. Але я завжди також займалася іще чимось - що теж, можливо, можна назвати кризою. Ідеться про те, що багато хто ставить під питання мультилатеризм. Для мене це завжди було важливим, і я завжди намагалася зміцнити міжнародні організації - МВФ, Світовий банк, Світову організацію торгівлі та інші. Я запрошувала їх щороку, 13 разів, і просто намагалася доступно сказати: "Ми повинні спільно працювати на глобальному рівні". Під час мого перебування на посаді після фінансової кризи (2008-2009 років. - Ред.) виникла Велика двадцятка (G20). Це також дуже важливий формат, з моєї точки зору, щоб просто показати: "Ми можемо вирішити проблеми лише спільно".

Зупинімося на прибутті близько мільйона біженців та мігрантів до Німеччини у 2015 році. Тоді Ви сказали культову фразу, що облетіла весь світ: "Ми впораємося". Питання, яке і нам ставлять, полягає в тому, чи вважаєте Ви, що ми впоралися?

Так, ми впоралися. Але нас було дійсно багато, багато людей у ​​Німеччині, які допомагали - багато бургомістрів, багато добровольців, багато хто, які досі, мають підшефних. Але ми побачили, що не все пройшло гладко. Були й сумні інциденти - якщо згадати події новорічної ночі у Кельні (з 2015 на 2016 рік. - Ред.), які, можливо, врізалися в пам'ять. Але загалом ми… У нас є чудові приклади успішного людського розвитку, якщо подумати про вступників до вишів та інші приклади.

Але ми, зрозуміло, ще не впоралися з тим, щоб усунути причини, які спонукають людей ставати біженцями. Ми ще не досягли, щоб у Європі була єдина система надання мігрантам притулку. У нас досі немає усталеного балансу між країнами походження та країнами прибуття. І нам треба ще дуже багато зробити у тому, що стосується допомоги розвитку та легальної міграції.

Я вважаю прикро, що досі тон задають, гору беруть контрабандисти на шкоду легальним шляхам. Коли, наприклад, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців нам каже: "Прийміть такі й такі категорії біженців", ми знаємо - це ті, які дійсно потребують допомоги. І тут ще багато є чого зробити. Тож дещо вдалося, але тема біженців та міграції залишиться на порядку денному - у тому числі, на жаль, через ситуацію в Сирії та в багатьох інших країнах.

Прем'єр-міністр Люксембургу Ксав'є Беттель на останньому саміті ЄС назвав Вас "машиною компромісів". Це в цьому випадку цитата...

Я знаю.

Чимало наших глядачів і читачів у всьому світі останніми тижнями запитують про те, що робитиме пані Меркель далі? Чи стане "машиною компромісів", діючи для міжнародних інтересів?

Ксав'є Беттель також говорив мені, що він це казав, знаючи, що я, звісно, не машина, а, як і він, людина. Та я завжди намагалася досягати компромісів, навіть якщо це потребувало багато часу. І зазвичай ми їх (компроміси. - Ред.) знаходили. Щодо запитання про подальші плани: я не буду займатися політикою. Я не стану вирішувати політичні конфлікти, роблю і так це вже багато років: 16 років як федеральна канцлерка, із задоволенням на рівні Європейського Союзу, на міжнародному рівні. Я завжди виступала за мультилатеризм. А зараз ще не знаю, що робитиму далі. Спочатку відпочину і подивлюся, що спаде на думку.

Пані канцлерко, дякуємо за цю розмову. Відверто кажучи, буде незвично після 16 років бачити когось іншого на цій посаді…

Звикнете. Дуже дякую.